Ратуша

Ратуша, -ші, ж. 1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

РАТУША, -і, ж. [польс. ratusz < нім. Rathaus - рада + будинок]. Орган міського самоврядування в європейських країнах, а також будинок, де він розміщений.(Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612)

РАТУША (польск. Ratusz, від нім. Rathaus) – 1) Орган місцевого самоврядування. У містах Західної України ратуша вперше з’явилася у 14 ст. (зокрема у Львові – 1356). У 15 ст. у зв’язку з наданням містам магдебурзького права замість ратуші було утворено магістрати. Поряд із магістратами у невеликих містах і містечках України (Гадяч, Лубни, Ніжин, Охтирка) зберігалися ратуші як органи місцевого самоврядування. З 1727 до компетенції ратуші належали переважно судові та фінансові справи. 1785 року у Російській імперії, зокрема й в Україні, магістрати були замінені міськими думами. У невеликих містечках, де не було міських дум, залишились ратуші. Остаточно як судові органи ратуші скасовано судовою реформою 1864 р., як органи місцевого самоврядування – міською реформою 1870 р. 2) Будинок, де містяться органи міського самоврядування (Кульчицький В. Ратуша / В. Кульчицький // Довідник з історії України (А – Я) : посіб. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – 2-е вид., доопр. і доповн. – К. : Генеза, 2001. – С. 640).

РАТУША - 1. Ор¬ган самоврядування в містах Феодальної Західної Європи. 2. У Росії та Україні у ХІІІ-ХІХ ст. – один з органів міського самоврядування. 3 . Будинок в якому містилося або міститься міське самоврядування (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016.)

РАТУША – (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Нaus – будинок) - орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569)

РАТУША – 1. У ХІV ст. орган міського самоврядування в Європі, у т.ч. в Західній Україні. Після наданням в ХV ст. містам Магдебурзького права перетворені на магістрати. Як органи місцевого са¬моврядування збереглися в українських містах до 1785, коли були замінені міськими думами. 2. Згідно з "Регламентом і Уставом главного магістрата" (1721) – приміщення, в якому перебував міський магістрат. 3. Становий суд у Російській імперії в 1775-1864 (Д. Яневський). (Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334).

Ілюстрації

Ілюстрації створені руками студентів

Чередніченко О.

Кравчук А.

Це цікаво знати!

У Львові видається газета Львівської міської ради "Ратуша".

Перша Київська ратуша була збудована на початку XVI століття на Подолі, поблизу Братського монастиря. Її збудували з дерева, вона неодноразово горіла і відбудовувалася.

Джерела та література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1016
2. Малий словник історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К.: Либідь, 1997. – С. 334
3. Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 569
4. Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С. 612
5. Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К.: Головна редакція УРЕ, 1983. — С. 288

Зовнішні посилання

Ратуша – [1].