Юшечка

Ю́шечка, -ки, ж. Ум. отъ юшка.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Академічний тлумачний словник
- 1.2 УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ЮШЕЧКА, и, жін. Пестл. до юшка.

ЮШКА, и, жін.

1. Суп м'ясний, картопляний, рибний і т. ін. Стало на рибу, стане і на юшку (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 67); Відриваючи по шматку мамалигу та бгаючи її в руках на галки, він мачав ті галки в юшку з квасолі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 238); За кілька хвилин ми всі четверо разом із фурманом сиділи й хлебтали смачну картопляну юшку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 41); — Коропів таких, як тут, ніде не знайдеш. За день відра два наловити можна. Така юшка буде — пальці оближеш (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 111); Мати налила миску юшки з м'яса (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 63); // Рідина з будь-якої готової страви. Чоловіки.. беруть руками м'ясо, тягнуть з тарілок так нечепурно, аж юшка тече по скатерті (Нечуй-Левицький, III, 1956, 273); * У порівняннях. До роботи Юхрим був рідким, наче юшка, зате круто міг замісити якусь сутяги чи паскудство (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 17); // Відвар з чого-небудь. Яка грушка, така й юшка (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 104); // Сік рослини, плоду. В грубці гоготіло у шипіли дрова, стріляли лунко, на кінцях вільхового хмизу пінилась і закипала жовта юшка (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 28). ♦ Перебиватися з юшки на воду — те саме, що Перебиватися з копійки на копійку (див. перебиватися). Не віриться, що тут колись жили споконвічні наймити і бідарі у перебиваючись з юшки на воду (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 19).

2. перен., розм. Те саме, що кров 1. — Кресь! — він мене раз по щоці у кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Степан Васильченко, I, 1959, 279); З носа в Юри тече, як з водопроводу. Юшка червона заливає йому губи, стікає з бороди і крапає на груди (Юрій Смолич, II, 1958, 56). ♦ Набиратися (набратися) юшки від кого — перейматися чиїмись поглядами, думками, ідеями і т. ін. До цього Твердохліба навіть їхати не охота. Все одно не послухається. Все по-своєму зробить. А це вже і Ярина від нього юшки набралася, кирпу гне (Іван Цюпа. Краяни, 1971, 223); Пускати (пустити) юшку кому, з кого — убивати або сильно бити когось. — Свої, зарядив [Левко], як молитву: юшку треба пускати не тільки з панів, а й з їхніх прихвоснів... (Михайло Стельмах, I, 1962, 605); Умитися юшкою див. умиватися.

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

ЮШКА - рідка страва укр. кухні, на кшталт розсолу, супу; м'ясний чи рибний відвар, служить основою для більшості рідких страв; ю. також називають овочеві, бобові або заправлені крупою супи з картоплею, локшиною чи галушками.