Рейтар

Рейтар, -ра, м. Конный солдатъ. Блиснула грімниця із чорної хмари, повалились, покотились пішаки й рейтари. К. Досв. 9.

Сучасні словники

Тлумачний словник української мови: -а, ч. Перев. найманий солдат важкої кавалерії у Західній Європі 16-17 ст. та Росії на початку 18 ст. Орфографічний словник українчької мови: іменник чоловічого роду, істота кіннотник іст.

Ілюстрації

Цікаві факти

Прийшли на зміну важкій рицарській кінноті. Мали на озброєнні вогнепальну зброю (рушницю або карабін, пістолі), палаші, а іноді і списи; носили шоломи і нагрудні лати. Рейтари поряд із кірасирами і драгунами використовувались для нанесення вирішальних ударів противнику. Вели атаку щільними бойовими порядками. Організацію і тактику ведення бою розробив Моріс Оранський у нідерландській армії. Рейтари складались переважно з німців і служили в постійних найманих арміях Польщі, Швеції, німецьких держав. Рейтарські підрозділи використовувались польським урядом в Україні для придушення козацьких повстань та під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. Українські козацькі полки неодноразово завдавали поразок рейтарським військовим частинам. На поч. 18 століття рейтари були замінені драгунами та кінними єгерами.

Зовнішні посилання

http://vseslova.com.ua/word/Рейтари-89706u