Відгрібати

Відгріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. відгребти, -гребу, -беш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Які руки загрібали, щоб ті і відгрібали. Чуб. І. 99. 2) Отбрасывать, отбросить, отталкивать, оттолкнуть (ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взімі брали б руками. Ном. № 559.

Сучасні словники

Тлумачний словник української мови

Відгрібати - відкидати, відсувати що-небудь лопатою, граблями, руками й т. ін. Вуси лізли йому в рот.. Він одгрібав їх пальцями (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 51); Матроси, зрозумівши, чого він хоче, починають одгрібати гільзи в куток (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 525); Не взявся [Павлусь] й за лопату, щоб одгребти сніг од порога (Олекса Стороженко, I, 1957, 57); [Михайлов:] Тунель низький — щоб землю відгребти, пересуватись можна тільки плазом (Сава Голованівський, Драми, 1958, 263).

Всесвітній словник української мови

Вигрібати (гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте), вигортати, відгрібати, ви́гребти, ви́горнути, відгребти́.

Орфографічний словник української мови

Відгріба́ти - дієслово недоконаного виду.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації