Ріжок

РІЖО́К, жка, чол. 1. мн. ріжки. Зменш.-пестл. до ріг 1. Цікаво підняли [кози] ріжки і дивляться в мряку, наче крізь неї щось бачать, і так бадьоро трясуться у них тоненькі борідки... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 324); Теля розігналось і стукнуло міцним лобом, над яким виступали вже чималі ріжки, велику круглу макітру (Олесь Донченко, VI, 1957, 147). 2. мн. ріжки. Зменш.-пестл. до ріг 4—6. Перед ним унизу слалась панорама дахівок, ріжків вулиць і краєчків майданчиків міста (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 235); Від клуні поспішав палій. Не думаючи нічого, він подерся по ріжку комори під стріху і вмочив запаленого сірника в сухий околот покрівлі. Червоненькі лишаї слалися по околоті на горище, тріщали спечені павуки та пурхали з гнізд поперелякувані горобці (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 267); Ярема засунув руку за пазуху, дістав вузлика, швидко розгорнув його, тримаючи хустку за ріжок, війнув нею над снігом (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 31); Хмари розсунулись, і ріжок місяця освітив ліс блідим молочним сяйвом (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 334). 3. мн. ріжки. Духовий музичний або сигнальний інструмент у вигляді труби з розширеним кінцем. За ворітьми заграв ріжок різким, голосним тоном, заграла скрипка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 111). ▲ Англійський ріжок — альтовий гобой. Вельми контрастною [у Четвертій симфонії Б. Лятошинського] є поява ліричної, задумливої теми — соло англійського ріжка (Мистецтво, 5, 1965, 10). 4. мн. ріжки. Назва різних, схожих формою на ріг (у 1 знач.) виробів для зберігання тютюну, пороху та інших, перев. сипких речовин. Дід Онисько нюхав табаку з ріжка і хвилинку щось думав собі (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 96); В руці в нього довга гирлига, на шитому чабанському поясі висить гаман з люлькою, тютюном та кременем, ріжки з перепаленим синім каменем і дьогтем-первачком — мастити рани худобі та собі (Михайло Стельмах, I, 1962, 43); // розм. Магазин ручного кулемета або автомата у формі рога для патронів. — Хто набиває мій диск? — гукає боєць пораненим, які, хто лише міг, набивали ріжки й диски (Олесь Гончар, III, 1959, 159); Автоматні ріжки, набиті патронами, буденно виглядали у Воронцова з-за обох халяв (Олесь Гончар, III, 1959, 97). 5. мн. ріжки. Наповнений фарбою волячий або який-небудь інший ріг із вставленим у тонкий кінець пером для розмальовування посуду. В майстерні батька оволоділа Павлина мистецтвом формування на гончарському крузі та розпису ріжком (Народна творчість та етнографія, 1, 1957, 63); Поки посуд ще трохи сирий, майстри розмальовують його за допомогою простого ріжка, зробленого з рогу корови (Мистецтво, 6, 1964, 15). 6. мн. ріжки. Частина предмета або весь предмет, схожий формою на ріг (у 1 знач.); використовується як пристосування для чого-небудь. Далеко-далеко на ріжку в карантинній пристані тихо повертався ліхтар на маяку, кидаючи на море.. то ясно-червоний, то зелений, то синій, то жовтий світ (Нечуй-Левицький, V, 1966, 141); Коваль передав Марті трубку, та поклала її на ріжки апарата (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 266). 7. мн. ріжки. Солодка булочка або інші які-небудь ласощі, подібні формою до рога (у 1 знач.). От до неї [чоловік]: «Чого тобі бажається? кажи». Тут вона [жінка] й почне вигадувати: і медяничків, і ріжкьв. і мочених кисличок (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 102); Вийнявши з кишені пряничного цапа, два цукрові ріжки, яблуко та гілку синього ізюму, він поклав усе це на подушку (Максим Горький, Дитинство, 1947, 25). 8. мн. ріжки. Гострий кінець вил. 9. мн. ріжки, рідко. Освітлювальний пристрій у вигляді ковпачка або короткої трубки з розширеним кінцем. Внизу за парапетом бульвару, з садка.. заблишали газові ріжки (Нечуй-Левицький, V, 1966, 142). 10. тільки мн. ріжки, рідко. Певним способом заплетені коси. Отака й то дівчина була, що побігла через подвір'я шлею боронити: просто в спідниці, в сорочці з виложистим коміром з шляркою, і заплетена в ріжки (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 4). 11. тільки мн. ріжки, бот. (Claviceps purpurea, L.). Паразитичний грибок на злакових культурах (житі і рідше пшениці), що містить у собі отруйну речовину; використовується в медицині. Ріжки дуже отруйний для тварин і людей грибок, який паразитує на злаках (Профілактика захворювань.., 1955, 193); Ріжки відомі медицині здавна. Препарати, одержані з цього грибка, знижують кров'яний тиск, розширяють судини, уповільнюють скорочення серцевого м'яза та гладкої мускулатури (Наука і життя, 9, 1967, 29); // Хвороба злакових рослин, спричинювана паразитичним грибком, що перетворює зерна в колосі на наріст чорно-фіолетового кольору. Ріжки — усім відоме захворювання злаків, яке полягає в тому, що в колосках замість насіння утворюються щільні, досить великі фіолетові склероції гриба (Хвороби сільськогосподарських рослин, 1953, 277); Ріжки на зернових культурах значно знижують урожай (Захист рослин.., 1952, 300). 12. тільки мн. ріжки. Плід ріжкового дерева. Рудий.. Тур дав їй ще й кілька чудових царгородських ріжків, яких вона зроду не бачила (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 69); На смак ріжки нагадують ізюм з ароматом рому. З кожного дорослого дерева збирають до 40 кілограмів таких ріжків (Вечірній Київ, 2.I 1967, 4). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 559.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації