Розмарин

Розмарин, -ну, м. = Розмайрин. Чуб. V. 195.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

РОЗМАРИН, -у, ч. [лат. ros marinus - морська роса]. 1. бот. Рід вічнозелених кущових рослин родини Губоцвіті, що поширений у Середземномор'ї, із листя та гілок якого добувають ефірну олію. 2. Зимовий сорт яблуні, що росте перев. у південних районах України. 3. Плід цього дерева – яблуко довгастої форми, кисло-солодке на смак. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.630 )

РОЗМАРИН (Rosmarinus) — рід вічнозелених кущових рослин родини губоцвітих. Вис. 60–120 см. Листки лінійні, цілокраї, зверху темно-зелені, зісподу білуваті від густого опушення. Квітки синьо-фіолетові, іноді білі, зібрані по 5–10 в китицевидні суцвіття на вкорочених гілочках. Відомо 4–5 близьких видів, поширених у Середземномор'ї. Деякі види розмарину в СРСР (в Криму і на Кавказі) вирощують як декоративні та ефіроолійні рослини. Розмарин справжній (R. officinalis) використовується в парфумерній промисловості та медицині. (Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 9. – К.: Головна редакція УРЕ, 1983. – С. 433).

РОЗМАРИН, - у, ч. 1. бот. (Rosmarinus L.). Вічнозелена запашна кущова рослина родини губоцвітих, із листя та гілок якої добувають ефірну олію. 2. Зимовий сорт яблуні, поширений у південних районах України. 3. Плід цього дерева – невелике довгасте яблуко, соковите, кисло-солодке на смак (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1061).

РОЗМАРИН (від лат. ros marinus – морська роса) — рід вічнозелених кущових рослин родини губоцвітих. Поширений у Середземномор'ї. В СРСР ви-рощують в Криму і на Кавказі. Декоративна та ефіроолійна рослина. Використовують в парфюмерній промисловості (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 592)

Ілюстрації

Це цікаво знати!

Древні римляни, які приписували рослині чарівну силу, вважали, що такий привабливий синій колір розмарин зберігає завдяки тому що росте уздовж берега моря й морська піна обмиває його (звідси й інша назва чагарнику—«морська роса»). В Еллада розмарин присвячували богині любові Афродіті, а в Середні століття гілочки рослини дарували нареченому й нареченій під час одруження та прикрашали ними житло у свята. (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 274).

Лікувальні властивості і застосування

З лікувальною метою використовують листя розмарину лікарського. Листя розмарину збирають у період повного цвітіння та у період опадання плодів, коли в них накопичується максимальна кількість ефірної олії, і швидко, але обережно сушать при температурі не вище 35 °С, щоб зберегти ефірну олію. Препарати розмарину рекомендують при слабкій пам'яті, поганій концентрації уваги й перевтомі. Водний настій листя розмарину вживають при зниженому тиску; нервових розладах і неврозах; клімактеричних неврозах; як засіб, що стимулює менструацію, а також для поліпшення кровообігу й травлення. Настій застосовують проти метеоризму, при епілепсії; для посилення виділення шлункового соку; він позитивно діє на загальну діяльність шлунка й кишечника. Зовнішньо використовують у вигляді примочок при ранах, що важко загоюються, а також як утирання при випаданні волосся (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 274).

Джерела та література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1061
2. Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с.
3. Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 592
4. Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.630
5. Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 9. – К.: Головна редакція УРЕ, 1983. – С. 433

Зовнішні посилання

Розмарин - [1].