Ранок
Словник Грінченка
Ранок, -нку, м. 1) Утро. Ой, журавко, журавко, чого кричиш по ранках? Чуб. V. 461. Я завше Бога прошу з вечора до ранку. Мет. 59. Що-ранку. Каждое утро. Щовечора, щоранку, то й надінеш новодранку. Ном. № 11241. Ум. Раночок. Чуб. V. 586. Мил. 148.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Частина доби після ночі, початок, перші години дня. Був ранок. Сонечко зійшло, Збудилось соннее село (Степан Руданський, Тв., 1956, 77); Пароплав виходить із гавані. Ранок застає його у вільному морі (Юрій Яновський, II, 1958, 134); Здорова свіжість літнього ранку промивала безсонні очі бійців, обвівала спалені, запорошені обличчя (Олесь Гончар, III, 1959, 60); * Образно. Кічкас [на Дніпрі] був ранком електрифікації. Каховка і Кременчук — її великий день (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 38); *У порівні Хороша вона була, молода і свіжа, як ранок (Марко Вовчок, VI, 1956, 239). ♦ Білий ранок див. білий; Від (од, з) ранку [й (та)] до ранку — протягом усієї доби, довго. Від ранку й до ранку — стук, грюк, хлюпанина (Панас Мирний, III, 1954, 255); А як з ранку та до ранку стали люди обридать, Ох зробив собі землянку, Оха більше не видать (Леся Українка, I, 1951, 273); Добрий ранок; Доброго ранку див. добрий; З (од, від) ранку до ночі (вечора, смерку, смеркання) — протягом усього дня, довгого часу. Робить [Павло] з ранку до ночі, без одпочинку (Марко Вовчок, I, 1955, 178); Вони не покладали рук од ранку до вечора (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 67); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій — стороні теж вогонь від ранку до смеркання (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 213); На ранок — ранком. Коли це на ранок — летить у Піски сам справник, летить стряпчий, летить становий (Панас Мирний, I, 1949, 304); Одного ранку див. один; Позначається на ранок див. позначатися. 2. Публічне ранкове зібрання, де виконуються літературні, музичні та інші твори. Полтавське громадянство влаштовувало недільні літературні ранки для бідного населення і для учнів (Збірник про Кропивницького, 1955, 312).
Словник синонімів
РАНОК початок дня; жм. рання, рано, д. поранок; (літературний) ранкова імпреза.
Фразеологічний словник української мови
РАНОК
від (з) ра́нку (й (та)) до ра́нку. Протягом тривалого часу; весь час; цілодобово. Від ранку й до ранку — стук, грюк, хлюпанина (Панас Мирний); А як з ранку та до ранку стали люди обридать, Ох зробив собі землянку, Оха більше не видать (Леся Українка). до ра́ння. Скільки правди в горлі, скільки мук — не переповісти й до рання (В. Стус).
з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); (Шинкарка:) Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу тв
Орфографічний словник української мови
ранок іменник чоловічого роду