Різьбярство
Різьбярство, -ва, с. Искусство рѣзчика. Шух. І. 292.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
РІЗЬБО – перша частина складних слів, що відпо¬відав слову різьба у 3 знач., напр.: різьбонакатувальник, різьбонарізування, різьбошліфування і т. ін.
РІЗЬБОВИЙ, а, є. 1. Який має різьбу (у 3 знач.). Зу¬силля затиску виробів у пристроях, що створюється за допомогою різьбових, ексцентрикових та інших зати¬скачів прикладенням фізичної сили робітника, нестале (Технол. різального інстр., 1959, 18); Контролер ВТК перевіряє різь в отворі, вкручуючи в кожну детальку різьбову пробку (Роб. газ., 5.III 1966, 2); // Здійснюва¬ний за допомогою різьби. Різьбове з'єднання. 2. Признач, для нарізування різьби (у 3 знач.). Досить часто на токарних верстатах доводиться нарі¬зати різьбу. Такі операції виконують за допомогою різь¬бового інструмента (Різальні інстр.., 1959, 63); На.. додатковому супорті можна поставити прохідний, під¬різний, відрізувальний, різьбовий або центрувальний різець чи свердло (Веч. Київ, З.Х 1968, 4); // Який ви-користовується для вимірювання або перевірки різьби. Найпростішим інструментом, призначеним для конт¬ролю шагу різьби, в різьбовий шаблон (Допуски.., 1958, 362); Різьбові мікрометри із змінними вставками за¬стосовують при перевірці середнього діаметра різьби у мітчиків (Технол. різального інстр., 1959, 201).
РІЗЬБЯРСТВО, РІЗЬБАРСТВО, а, с. 1. Мистецтво створення малюнка, візерунка, зображення на твердому матеріалі. Гуцульське мистецтво, його орнамент використовувалися [прихильниками «чистого мистецт¬ва»] поверхово: точно копіювався рисунок вишивки, різь¬бярства., і переносився на глину без розуміння того, що кожний матеріал по-іншому сприймав той же елемент орнаменту (Гуцульська кераміка, 1956, 15); До старо¬винних видів українського народного мистецтва на¬лежить різьбярство, яке широко застосовувалось в ар-хітектурі і в побуті. Про це свідчать монументальні різьблені сволоки Чернігівщини, помережані виразним геометричним орнаментом деталі архітектурних спо¬руд Київщини (Нар. тв. та етн.,4, 1966, 35). 2. Мистецтво створення скульптурного зображення з каменю, дерева, кості і т. ін. різанням, вирізуванням. Невелике дерев'яне погруддя Шевченка... Нехитре, на¬прочуд просте й скромне, виконане в безпосередній твор¬чій манері народного різьбярства (Мист., 2, 1961, 5); Саме сюди, у Чорнянку, і запросив на різдвяні канікули Д. Д. Вурлюк молодого Маяковського, з яким познайо¬мився у вересні 1911 р. в Москві, в Училищі живопису, різьбярства й зодчества (Рад. літ-во, 4, 1963, 29).
РІЗЬБЯРСЬКИЙ, РІЗЬБАРСЬКИЙ, а, є. Прикм. до різьбяр, різьбар. Ряд художньо-промислових арті¬лей – килимарських, різьбярських та художньої вишив¬ки – продовжують і розвивають благородні традиції гуцульського мистецтва (Гуцульська кераміка, 1956, 28); //Стос, до різьбярства, різьбарства. Гната Крик ливця.. я поважав і любив не так за його різьбярську майстерність, як за те, що душевний він був до тру¬дящих людей (Мур., Бук. повість, 1959, 104); // При¬знач, для різьблення (у 1 знач.). Біля ескіза лежала невеличка колода з грушини й багато різьбярських доліт. Було видно, що скульптор займається і різьбленням (Томч., Готель.., 1960, 141); Гетьман сидів біля важ¬кого стола, недоробленою люлькою в задумі стукав об нього. Поряд лежало теслярське й різьбярське начиння (Ле, Наливайко, 1957, 400); //Зробл., вигот. різьблен¬ням. Клієнти, що з'їжджаються до санаторію з цілої Польщі.., залишатимуть сотні, сотні злотих у місце¬вого населення за ягоди, гриби, молочні продукти, різь¬барські та керамічні вироби, килими та вишивки (Біль-де, Сестри.., 1958, 41). РІЗЬОВИЙ, а, є. Те саме, що різьбовий. Різьові ка¬лібри треба показати учням в натурі і ознайомити з їх маркіровкою (Метод, викл. фрез, спр., 1958, 97); Розбирання і складання різьових з'єднань. Основними ін¬струментами, якими користуються при розбиранні і складанні цих з'єднань, є ключі і викрутки (Автомоб., 1957, 333). (Словник української мови: Том 8. (природа- ряхтливий). – К.: Вид-во "Наукова думка", 1997. – 927 с. [1]С. 573)
Ілюстрації
|
|
|
|
Синонімічний ряд
РІЗЬБЛЕННЯ – різак, різець, різальний, різати, різьбити
РІЗЬБИТИ (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), вирізьблювати, вирізьбити, вирізати, вирі-зувати; карбувати, викарбовувати, викарбувати (на поверхні твердого матеріалу; мережа[и]ти, вимережува[и]ти, змережувати, змережа[и]ти (перев. на дерев’яних предметах) (Зубков М. Практичний словник синонімів української мови / М. Зубков. – Харків: Весна, 2008. – С. 561)
Особливості слововживання
Різьблення. ня, р. мн. Лень
Різьблений, на, не
Це цікаво знати!
РІЗЬБЛЕННЯ – одна із найдавніших технік художнього декорування дерев'яних виробів. На Прикарпатті та Буковині техніку плоскої різьби дуже часто поєднують з інкрустацією – орнаментальним оздобленням шматочками дерева, металу, слонової кістки, перламутру, бісеру тощо. Одним із видів інкрустації є інкрустація кольоровими породами дерева, який використовується для виготовлення настінних декоративних плакеток, портретів і пейзажів. Для художнього декорування дерева здавна використовувалися розписи різною фарбою (темпера, гуаш, олійні чи анілінові), які потім покривають лаком. Нині побутує ще один спосіб декорування виробів із дерева – випалювання електрописаком чи спеціальними штампами (Лозко Г.С. Українське народознавство. / Галина Сергіївна Лозко – 3-е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – С. 330). Фахівців із художньої обробки дерева готують технікуми її училища Косова. Львова. Вижниці, Ужгорода та Яворова. Майже в кожній області України існують підприємства, які випускають декоративні вироби з дерева, загалом їх близько ста п'ятдесяти (Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-ге вид., доповнене та перероблене / Г.С. Лозко. – К.: Видавництво "АртЕк", 2004. – С.300) Серед народних промислів чільне місце займає різьбярство. Різьба по дереву, різьбярство розповсюджені переважно на Гуцульщині. У гірських районах Карпат, багатих на ліси з різними породами дерев, різьба по дереву та художнє випалювання успішно застосовувались для оздоблення будинків, предметів побутового та мисливського призначення, знарядь праці та предметів господарського інвентаря. Різьбили на всіх породах дерев, але основним матеріалом, який використовували для створення різьблених предметів, було дерево явора. Його основні властивості відповідали вимогам різьбярів. Також використовували такі породи дерев, як клен, слива, горіх, груша, вільха, тис, кедр. Вони мають гарний природний колір і легко піддаються обробці. Столи, ліжка, мисники, посуд прикрашали візерунками. Вирізали їх спеціальними різцями, тому і називали таку прикрасу різьбою. Відібране для роботи дерево розрізали на куски, а потім кілька років сушили. Виготовлення речі починалося з попередньої обробки сухої деревини. Уже готову виточену посудину починали різьбити.
Види різьби
- суха, або струнка
- інкрустована.
При сухій різьбі орнамент створюється ритмічним чергуванням заглибин і неторканих ділянок полірованої поверхні дерева. Малюнок нагадує гру світлотіней. Тіні – це різноманітні за формою заглибини, а світло – неторкана поверхня. Оскільки найдавніший спосіб прикрашання дерев'яних виробів був нескладний – контурне різьблення, тобто суха різьба, то й набір різьбярських інструментів був невеликий, складався передусім з долот. Вони відрізнялися формою і шириною вістря і па основі цього мали відповідні назви: «рівпяк», «скосак», «фасулька», «фоджак», «городничок». З кінця XIX ст. з появою інкрустації як виду декорування виробів, тобто викладання кусочками різноколірного дерева, перламутру, а також металом та бісером. РІЗЬБЛЕННЯ ХУДОЖНЄ – вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів із дерева, кості, каменю, пластмаси різьбленими орнаментами або сюжетними зображеннями. Різблення художнє відоме з часів палеоліту. Серед українських різьбярів – І. Балагурак, В. Кваша, Я. Усік, Я. Халабудний, родини Карпашоків, Одрехівських, Шкрібляків (Український Радянський Енциклопедичний Словник : в 3-х т. / [редкол.: А.В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.]. – 2-е вид. – К. : голов. ред. УРЕ. – 1987. – С. 103). Знаряддя різьбярства
- «писарик»;
- «очкарик»;
- «гребінчик»;
- «втискач»;
- «ямничок».
Орнаменти, якими прикрашали вироби, складалися з геометричних фігур: круга, ромба, трикутника, які між собою розміщувались симетрично. Спадковість і водночас розквіт художніх індивідуальностей спостерігається у славній династії Шкрібляків. Їхні дерев'яні вироби оздоблені віртуозною в'яззю орнаменту, котрий виявляє й підкреслює природну красу дерева, пластику самої форми (Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі : Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов / А.М. Богуш, Н.В. Лисенко. – К.: Вища. шк., 2002. – С. 296-299)
