Кошеня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:10, 28 листопада 2013; Станжур Тетяна1 (обговорення • внесок)
Кошеня́, -ня́ти, с. Котенокъ. Запишався, як кошеня в попелі. Ном. № 2473.
Зміст
Сучасні словники
Кошеня, КОШЕНЯ, яти, сер. Маля кішки. Діти гралися в хаті з кошенятами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 355); Женя нагадувала мені.. кошеня (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 62); * У порівняннях. Козеня, Неначе теє кошеня, І не пручалось, не кричало, На лоні пестилося, гралось (Тарас Шевченко, II, 1953, 308); // перен., зневажл. Про малу на зріст, кволу, але задирливу людину. [Трохим:] Ах, ти кошеня! Хто це про мене таке сміє говорити? (Вадим Собко, П'єси, 1958, 305).
Ілюстрації
|
|
|
|
