Набакир
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:21, 28 листопада 2013; Бабич Анастасія (обговорення • внесок)
Набакир и набакирь, нар. Набекрень. Браво сидів, закинувши набакир смушеву шапку. Стор. Взяв набакирь писарь шапку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103).
Зміст
Сучасні словники
НАБАКИР, присл., розм. З нахилом набік, зсунувши на одне вухо (перев. про головний убір). Браво сидів він на рулі, закинувши набакир високу смушеву шапку (Олекса Стороженко, I, 1957, 250); Я став носить шахтарський чуб і набакир кашкет дешевий (Володимир Сосюра, II, 1958, 380).
Ілюстрації
Медіа
В тег EmbedVideo введен неверный id "Q-8HjgYtmWY&list=PLI5JVcX_Dzsu5-zM0vVXQkpkjYU1_057_" видео для сервиса "youtube".
Див. також
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/s/nabakyr