Набакир
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:55, 28 листопада 2013; Бабич Анастасія (обговорення • внесок)
Набакир и набакирь, нар. Набекрень. Браво сидів, закинувши набакир смушеву шапку. Стор. Взяв набакирь писарь шапку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103).
Зміст
Сучасні словники
НАБАКИР, присл., розм. З нахилом набік, зсунувши на одне вухо (перев. про головний убір). Браво сидів він на рулі, закинувши набакир високу смушеву шапку (Олекса Стороженко, I, 1957, 250); Я став носить шахтарський чуб і набакир кашкет дешевий (Володимир Сосюра, II, 1958, 380).
Ілюстрації
|
|
|
|
