Аптекарь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:08, 28 листопада 2013; Ірина Оксаковська (обговорення • внесок)
Апте́[и́]карь, -ря, м. Аптекарь. Не здуриш аптекаря купервасом. Ком. II. № 833.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
АПТЕКАР, я, чол. Працівник аптеки, який приймає рецепти, виготовляє і відпускає ліки; фармацевт. До аптеки я сама люблю йти. Я ж мушу розповісти аптекареві, де й що мені хибує (Ольга Кобилянська, III, 1956, 468); При багатьох монастирях ще в XVII ст. були лікарі й аптекарі і навіть лікарні (Шкільна гігієна, 1954, 17); // Власник аптеки. Перша приватна аптека в Києві була відкрита в 1728 році аптекарем Бунче (Матеріали.. охорони здоров'я.., 1957, 21).