Циндра

Ци́ндра, -ри и ци́ндря, -рі, ж. 1) Окалина, искры, отскакивающія при ковкѣ желѣза. Вас. 182. МУЕ. І. 63. (Черниг.). Мил. М. 102. 2) Назойливый человѣкъ. Кіев. г.

Сучасні словники

ЦИНДРА, и, ЦИНДРЯ, і, жін., діал.

1. Окалина. Аж в учительській стало тісно, коли зайшов [коваль] Гаврило. За хвилину кімната виповнилась запахом вугільного диму й металевої циндри (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 375); — А це я, товаришу капітан III рангу, циндру з нього [чайника] оббиваю. Драїти буду (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 53).

2. Легковажна людина; кокетлива, пуста жінка. — Циндря то вона циндря, а дивіться, яка вродлива дуже, — промовила головиха на ухо секретарші з суду (Панас Мирний, III, 1954, 193).

(Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 215.) http://sum.in.ua/s/cyndra

Циндра техн.; физ. окалина Украинско-русский политехнический словарь (онлайн версия). http://www.classes.ru/all-ukrainian/dictionary-ukrainian-russian-polytechnical-term-83935.htm

Циндра Може бути від діалектичного апелятива циндра, що має кілька значень:

1) іскра;

2) легковажна людина (Грінченко)

Або утворене від дієслівної основи циндрити: безрозсудно витрачати гроші чи майно http://forum.vgd.ru/post/29/28201/p705861.htm?IB2XPnewforum_=ba286407709ead65824926666c4a6c84

Ілюстрації