Чванство

Чванство, -ва, с. Чванство. разг. пихата гордість, зазнайство; хизування, пиха Вони мені аж обридли своїм чванством. Левиц. Пов. 129.

Етимологія

Походить від дод. чванливий, з невстановленої форми, що дала початок укр. чванний «гордовитий», чванітіся, Чвань ж. «Гордість, гордовитість». За однією з гіпотез, від * čьvati «розбухати, надуватися», родств. др.-греч. κυέω «вагітніти», ін-інд. svayati «збільшуватися, посилюватися». Фасмер припускає походження від звуконаслідування, що передає балаканину, ср чешск. čvaňhat,-SЕ, čvanět «шльопати», Первонач., можл., «базікати». Використано дані словника М. Фасмера