Оковита

Окови́та, -тої, ж. Оковита горілка. Лучшій сортъ водки (Aqua vitae). ЗОЮР. І. 202. Благослови мені, батьку, оковитої напиться. Макс. Меду да оковитої горілки попивати. Мет.

Сучасні словники

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

алкогольний напій (25-50% міцності); чисту г. виробляють із ректифікованого спирту і води, у сортові г. додають спирт-сирець і смаково-ароматичні додатки, деякі сорти г. - з дистиляту сирцю (напр., зернових - старка), облагородженого кількарічним витримуванням; надмірне вживання призводить до алкоголізму.

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОКОВИТА, тої, рідко ти, жін., заст. Міцна горілка високого гатунку. Лляного полотна тридцять локтів узяла [козачка]; До шинкарки тягла, Три кварти не простої горілки — оковити узяла (Українські народні думи.., 1955, 21); Отож стали [коло корчми], Молодая встала, Взяла кварту оковити Та й почастувала Сердешного невольника І його сторожу (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Олексій Іванович наливає по чарці собі, панотцеві й кумові доброї оковитої (Панас Мирний, IV, 1955, 226); // жарт. Те саме, що горілка. Я випив не солодкого вина, а повнісіньку чарку тієї оковитої, що зветься «старкою» і має аж 43 градуси! (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 91).

Ілюстрації