Білка

Білка, -ки, ж. 1) Бѣлка. 2) Раст. Jurinaea cyanoides Dec. ЗЮЗО. I. 125. Ум. Білочка.

Сучасні словники

Семенов А. В. Етимологічний словник російської мови

БІЛКА

Спільнослов'янське - belъ - (білий).

Старослов'янське - бълка.

Слово «білка» , яке називає пухнастого лісового звірка, відомо з давньоруської доби у формі «бълъка». Вперше згадується в «Слові Данила Заточника», особливо часто - в пам'ятниках XIV в.

Слово запозичене з старослов'янської і є похідним від «бъла», «бълая» («белая»), простуючи до загальнослов'янської belъ - і далі - до індоєвропейського bhel-.

У давньоруському цього хутрового звіра називали також «бъла въверица» (въверица – «белка»). Думки вчених сходяться в тому , що в епоху Київської Русі була особлива порода білок з білим забарвленням шерсті, що і послужило основою для їх назви.

Похідне: Біличі.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БІЛКА, и, жін.

1. Невеличкий лісовий гризун, що живе на деревах. Десь у хвойній верховині завовтузилася білка (Олесь Донченко, II, 1956, 7).

♦ Крутитися як (наче) [та] білка в колесі див. крутитися; Обідрати як (мов, наче) білку див. обдирати.

2. Хутро цього гризуна. Від кожного двору по білці данину брали (Панас Мирний, V, 1955, 268).

Білка звичайна – найбільш розповсюджений гризун нашої місцевості. Вона населяє тайгу і широколистяні ліси, місцями зустрічається у лісостепу. Дивовижно, що при своєму невеликому розмірі вона стрибає у довжину на 3-4 м, а у разі необхідності і на 10-15 м, при цьому хвіст слугує їй своєрідним рулем і парашутом.

Білка – тварина денна, вдень вона веде активний спосіб життя, а вночі відсипається у гнізді. Основу їх харчування складають жолуді і горіхи, а також насіння хвойних дерев: ялини, кедра, піхти. Влітку і восени важливим додатковим харчем є ягоди та гриби.

Всеукраїнська велика енциклопедія тварин тварини світу

Білка(Sciurus vulgaris). Звичайну білку знають всі. Уявлення про неї цілком відповідає в загальних рисах і для решти 54 видів цього роду. Більшість видів Sciurus не має пензликів на вухах. Вони є лише у звичайної білки і в північноамериканської (S. aberti).

Звичайна білка - це один з найвідоміших гризунів, до якого багато людей ставляться із симпатією. Спочатку вона була мешканцем хвойних лісів. Нині її можна зустріти в міських садках і парках.

  Ряд - Гризуни 
  Родина - Білячі 
  Рід/Вид - Sciurus vulgaris 

Основні дані

РОЗМІРИ

• Довжина: 20-32 см.
• Довжина хвоста: 19-31 см.
• Маса: 200-1 000 г, залежно від пори року (влітку білка важить менше).

РОЗМНОЖЕННЯ

• Статеве дозрівання: з 11 місяців.
• Шлюбний період: грудень-липень.
• Вагітність: 38-44 дні.
• Кількість дитинчат: 1-6.
• Кількість приплодів: 1-2.

СПОСІБ ЖИТТЯ

• Звички: живуть на деревах. Тримаються поодинці.
• Їжа: шишки, кора, сік рослин, горіхи, яйця, гриби і комахи.
• Звуки: різке „тюк-тюк-тюк".
• Тривалість життя: зазвичай 2-3 роки.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ

• Білка сіра і багато інших видів.

Ілюстрації

Див. також

Цікаві факти

Широко поширена думка, що білка харчується горіхами. Далеко не тільки горіхами і, тим більше, не лише лісовими горіхами. Все, що є в лісі їстівного, входить в її меню: всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони, гриби, ну і звичайно, вміст шишок хвойних дерев. За день білка може обробити до 15 ялинових шишок і більше 100 соснових. Вона, схопивши зубами лусочку, піднімає її вгору, так що та відлітає і насіннячко показується назовні. На таку обробку однієї соснової шишки цей звір витрачає близько 3 хвилин. У денний раціон білки входять 100 - 150 шишок. Цієї кількості продукту достатньо, щоб вгамувати голод і відкласти запаси жиру.

Але це тільки вегетаріанська кухня білки. Не всі знають, що вона охоче поїдає також комах, але найбільше полюбляє пташині яйця і пташенят.

У зв'язку з цим виникає питання про відносну шкідливість чи корисність білки, на яке однозначної відповіді немає. Адже не можна начепити на якийсь вид етикетку, яка засвідчує його шкідливість чи корисність. Це не особливість якогось виду тварин, вона залежить від кількості тварин цього виду на певному просторі. У Польщі, наприклад, з початку століття і до шістдесятих років білка двічі бралася під охорону держави і двічі ця охорона знімалася. Коли наприкінці першої світової війни білка була в значній мірі винищена, нова польська влада взяла її під охорону. Вистачило, проте, десяти років, щоб білка в результаті цих заходів розмножилася в такій мірі, що лісництво стало досить болісно відчувати шкоду, яка наноситься нею в лісі в результаті масового знищення молодих пагонів, хазяйнування в розплідниках і шкоди для мікроавіфауни, тобто для малих співочих птахів, у чому був винен цей гарний гризун.

Зовнішні посилання

1. Семенов А. В. Етимологічний словник російської мови

2. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

3. Станція Юних Натуралістів м. Шостки

4. Всеукраїнська велика енциклопедія тварин світу 5. zoolog.com.ua