Цапеня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:22, 27 листопада 2013; Pi212 (обговорення • внесок)
Цапеня, -няти, с. Козленокъ. Цап, пап по полю басує, з цапенятами гарцює, поти буде гарцювати, поки вовк буде спати. Ном., заг. № 30. Ум. Цапенятко, цапеняточко.
Див. також: Цап
ЦАПЕНЯ, яти, сер. Маля кози; козеня. Я розмовляю, жартую, в мене вселилось наче молоде цапеня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 255); — Чоловік подарує тобі на господарство двійко ягняток, а я цапеня і квочку з курчатами (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 262). [Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 180].
Словозміна:
Відмінок | Однина | Множина |
---|---|---|
Називний | цапеня | цапенята |
Родовий | цапеняти | цапенят |
Давальний | цапеняті | цапенятам |
Знахідний | цапеня | цапенят |
Орудний | цапеням | цапенятами |
Місцевий | на/у цапеняті | на / у цапенятах |
Кличний | цапеня | цапенята |