Висповідати

Ви́сповідати, -даю, -єш, гл. Исповѣдать. Вона побігла до попа, щоб висповідав його. Рудч. Ск. І. 166.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВИСПОВІДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. церк. Вислухати на сповіді покаяння кого-небудь в гріхах і відпустити їх або накласти епітимію. Батюшка прийшов, висповідав Петра (Нечуй-Левицький, II, 1956, 188); Тюремна адміністрація ще раніше запросила його [священика] висповідати й запричастити засуджених до розстрілу, але вони відмовились розмовляти з священиком (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 263). 2. перен. Гостро вказати на хиби в поведінці, діях; вилаяти. Я здогадувався, що старший лейтенант прийшов з таким наміром, щоб висповідати нас за те, що вмішуємось не в свої справи (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 209); Коли сьогодні прибігла до нього Ганна Щербина й підняла ґвалт.., — він добре її висповідав (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 403); [Василина:] Скликайте збори колгоспу, ми вас висповідаємо так, що аби витримали (Олександр Корнійчук, II, 1955, 194). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 498.

ВИСПОВІДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. церк. Покаятися на сповіді в своїх гріхах. Висповідавшись, прийшла вона з церкви і.. лягла мерщій спати(Панас Мирний, III, 1954, 60). 2. перен. Відверто розповісти про свої переживання, заповітні думки, висловити погляди і т. ін. А Опанас, очевидячки, рад був, що може перед кимось висповідатися, що знайшов слухача, який розуміє його (Іван Франко, IV, 1950, 288); — Я не втерпів і висповідався перед моїм напарником з інвалідної команди (Юрій Яновський, II, 1954, 82). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 498.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

посповідати -а́ю, -а́єш, док., перех. 1) церк. Вислухати на сповіді чиєсь покаяння у гріхах. || Висповідати багатьох. 2) перен., жарт. Примусити кого-небудь одверто визнати свої хиби (в поведінці, діях і т. ін.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Спо́відь — це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священика, а каяття — це відчуття власної нікчемності і провини перед Господом. Сповідь і каяття — це дві складові примирення з Богом. Господь сам дав владу Своїм учням відпускати гріхи, кажучи: «Що зв'яжете на землі, буде зв'язаним на небі. А що розрішите на землі, буде розрішеним на небі». Як і віра сповідується, і гріхи теж сповідаються. Тобто, щоб посповідатися і отримати відпущення гріхів, треба їх знати, назвати і бажати виправитися. Якщо йдется до першої сповіді, доречно взяти на допомогу духовну літературу (наприклад, «Досвід побудови сповіді» святителя Ігнатія Брянчанінова). Сповідь можна побудувати і за десятьма заповідями. Можна готуватися до сповіді, записуючі гріхи, які ви пригадаєте. Цей запис можна показати або прочитати священику. Не розповідайте зайвих подробиць і не виправдовуйтесь, просто називайте гріхи. Підходячи до сповіді вперше, обов'язково сказати про це. Дійсно, неможливо пригадати все з 7-річного віку. Але якщо ви пригадаєте згодом, про це також можна буде сказати на сповіді. З іншого боку, головним є відчуття провини перед Богом. А Господь милостивий і вибачить навіть забуте або допоможе пригадати, якщо ви будете уважними до власного духовного життя.