Ґрунтувати

Ґрунтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Основывать. Желех. 2) Грунтовать (у художниковъ). Желех.

Сучасні словники

ҐРУНТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. Стверджувати що-небудь переконливими доказами.

2. Покривати ґрунтовкою полотно, признач. для живопису, або якусь поверхню, що готується для фарбування та нанесення якої-небудь речовини. Ми з братом.. не вилазили з клубу і допомагали Маркові Лукину малювати декорації, ґрунтували їх, варили клей (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 32); Після того як річ [з пресованої тирси] спресовано, її ґрунтують, шпаклюють, покривають темним лаком (Народна творчість та етнографія, 1, 1962, 104).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 182.

Ілюстрації