Синій

Синій -я, -є.

Сині квіти

1) Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра – середній між голубим і фіолетовим. Який цвіте квітками такого кольору. Зробл. із квіток такого кольору. Який кольором наближається до синього; який має відтінок синього кольору. Уживається як постійний епітет до деяких назв.

Си́ній мул — осад морських басейнів сталево-сірого або синювато-сірого кольору із сірководневим запахом. у знач. ім. си́нє, -нього, с. Синій колір. **

Си́ня панчо́ха зневажл. — суха, черства жінка, що втратила чарівність, цілком віддалася науковим інтересам, книгам і т. ін.

2) Який дуже зблід, змарнів або почервонів, набувши відтінку такого кольору (про обличчя, шкіру і т. ін.). Який має обличчя, шкіру такого кольору (про людину). у знач. ім. си́нє, -нього, с. Відтінок такого кольору (про обличчя, шкіру).

3) Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв, термінів.

Си́ній кит — водяний ссавець роду смугачів; найбільша тварина на земній кулі.

Сучасні словники

СИНІЙ:

1. Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра — середній між голубим і фіолетовим. Стрів [Антін] несподівано Марту. Ішла назустріч, затягнена в синій новий костюм (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 298); Радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби, в які помальовано передню стіну кожної хати (Юрій Смолич, I, 1958, 52); Петро, стрункий, широкоплечий, з русявим чубом і синіми очима стояв серед хати (Петро Панч, II, 1956, 512); Він спинився біля куща і зірвав укрите синім пилом темне гроно винограду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 431); * У порівняннях. Дні потяглися для мене, як синій чад (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 256);

Який цвіте квітками такого кольору. Розкинувсь по землі синій ряст; розрослась зелена рута (Марко Вовчок, I, 1955, 91); Засиніли довгі смуги толоки, вкриті синіми та фіолетовими квітками (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 85); Боєць стояв над кущиком синіх васильків (Олесь Гончар, III, 1959, 63); Зробл. із квіток такого кольору. На голові [у Русалки Польової] синій вінок з волошок Л. Укр., III, 1952, 232); Який кольором наближається до синього; який має відтінок синього кольору. От і Дніпро блищить синьою хвилею, і човни по березі розкидані (Марко Вовчок, I, 1955, 100); Вже синя крига пропливла Дніпром... Вже гріє сонце (Леонід Первомайський, II, 1958, 186); У гори вітер з заходу навіяв синіх непроглядних хмар і заліг (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 77); Уживається як постійний епітет до деяких назв. Ой як зацвіло синєє море Та різними цвітами (Українські народні пісні, 1, 1964, 102); Хмаро... Гей хмаро!.. Візьми і мене В край той з тобою за синєє море (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 62); у знач. ім. синє, нього, сер. Синій колір. Попереду жінка в сірому, а за нею жінка в синьому (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286); Вона малює піч синім і червоним, чорним і рудим, жовтим і зеленим, як учила її покійна мати (Юрій Яновський, II, 1958, 184). ♦ Синій папірець; Синя бумажка, заст., розм. — у дореволюційній Росії — п'ятирублевий кредитний білет. Чіпка взяв гроші, подумав, повертів у руках синю бумажку, заховав її в кисет з тютюном (Панас Мирний, І, 1949, 242); Синій птах див. птах; Сині мундири — жандарми, які в дореволюційній Росії носили мундири синього кольору; Синя панчоха, зневажл. — суха, черства жінка, що втратила чарівність, цілком віддалася науковим інтересам, книгам і т. ін. Не любить Ліночка «синіх панчіх», хоч і самій, між нами кажучи, трьох десятків доходить (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 197); Синя птиця див. птиця.

2. Який дуже зблід, змарнів або почервонів, набувши відтінку такого кольору (про обличчя, шкіру і т. ін.). Втеребила [мати] в пісок жовтий Старі сині руки (Тарас Шевченко, I, 1963, 162); На другий день усі бачили Остапа 8 червоними очима і синім носом (Панас Мирний, IV, 1955, 30); Ясногорська справді стояла бліда, з синіми смугами під очима (Олесь Гончар, III, 1959, 196); Біле, аж синє, тіло його запалилося на сонці, почервоніло на спині та шиї (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 232); // Який має обличчя, шкіру такого кольору (про людину). Князь аж синій походжав Та сам несмілих наливав [споює] (Тарас Шевченко, II, 1963, 25); Бурунда, німий, синій з натуги і злості, зирнув довкола по долині (Іван Франко, VI, 1951, 132); Наперед вийшов велетень-рибалка,.. поліз у воду, одразу став синій (Юрій Яновський, II, 1958, 190); Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий (Олександр Довженко, I, 1958, 307); // у знач. ім. синє, нього, сер. Відтінок такого кольору (про обличчя, шкіру). У п'яниці коли не під очима синє, так плечі в глині (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 211). ♦ Бідний, аж синій — дуже бідний. — Он недавно в одного чоловіка з сусіднього села хату спалили. А він же такий бідний, аж синій (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 230); Як бубон (пуп і т. ін.) синій (синя) — який дуже посинів (від холоду, нездужання, злості і т. ін.). Тряслась [Сивилла], кректала, побивалась, Як бубон, синя стала вся (Іван Котляревський, I, 1952, 119); Вскочив [Пилипко] у хату, як пуп синій, зубами цокоче (Панас Мирний, IV, 1955, 288).

3. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв, термінів. Якщо синій люпин добре проростав, розвивається і дає найвищий урожай при ранньому посіві, то білонасінний кормовий треба сіяти в третій декаді квітня (Радянська Україна, 15.I 1954, 2); У Карпатах водяться такі види бабок, як чотириплямиста, красуня блискуча, красуня-дівчина, дозорець, коромисло синє та ін.

Ілюстрації

Медіа

"Василечки"[[1]]

Див. також

• Синій часто символізує удар, так, в англійській мові «black and blue», означає синець. «Синці під очима» — втома.

• У англійській мові синій колір (англ. blue) символізує смуток, меланхолію, депресію, або просто стан глибокої задумливості, що стало причиною широкого застосування цього кольора в мистецтві (напр. окремий період в творчості П.Пікассо, блюзовий жанр в музиці і т. д. В області мистецтва англійське «blue» (а також фр. bleu) на українську традиційно перекладається, як «блакитний» («голубий»). (Див. також Блакитний колір в мистецтві)

• Синій нерідко асоціюється з водою і повітрям.

Джерела та Література

«Синій птах» — п'єса Моріса Метерлінка, написана у 1908 році в жанрі символізму.

Герої п'єси, діти дроворуба, Тільтіль та Мітіль, за дорученням феї (яка дуже схожа на їхню сусідку) шукають Синього птаха щастя, який потрібен для того, щоб одужала онучка феї. У їх подорожі їх супроводжують душі предметів (Хліб, Цукор), тварин (Собака, Кіт) або «елементів» (Вогонь, Вода, Світло). Вони ловлять декількох птахів, але ті помирають або виявляються не синіми. Врешті-решт, не знайшовши птаха, діти повертаються додому, і виявляється, що їм все наснилося. Тільтіль дарує сусідці свого птаха для її онучки і цей птах перетворюється на синього.

• "Синій птах" - скорочено[[2]]

• Втілення принципів символістської драми у п'єсі М.Метерлінка "Синій птах"[[3]]