Річка

Річка, -ки, ж. Рѣка, рѣчка. Ворскла річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731. Ум. Річенька, річечка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Рі́чка (або ріка́) — природний водний потік, який витікає з джерел чи з озера, болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів свого басейну. Розрізняють ріки сталі й сезонні, гірські та рівнинні.

'Річка характеризується довжиною, шириною, площею басейну, глибиною, падінням, ухилом, витратами води і наносів, хімічним складом.

Річками називають природні водотоки, які мають довжину понад 10 км, а коротші — струмками. Річки завдовжки до 100 км, вважають малими, до 500 км — середніми, а понад 500 км — великими.Річки зазвичай течуть у витягнутих знижених формах рельєфу — долинах, найбільш знижена частина яких, зайнята водним потоком постійно, називається руслом, а частина дна долини, що заливається високими річковими водами під час повеней — заплавою або заплавною терасою. Вище заплави розташовані тераси, що колись були заплавами. Це сліди діяльності вод річок в час, коли річкова долина була мілкішою. Тераси — частини річкової долини, які ніколи не заливаються водою.

РІЧКА, и, жін. Те саме що ріка. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39); По цім боці Дунаю, де розкинулось місто Рені, над самою річкою сиділо двоє людей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 137); А життя йде, сміється, плаче, розливається тисячами річок (Василь Еллан, II, 1958, 62); Твоєї гордої принади Не змалювати й не забуть, До тебе в лоно, Ленінграде, Річки історії течуть (Максим Рильський, III, 1961, 225); [Річард:] Ні, мрія не завжди бавить. Часом то за мрію річки криваві люди проливають (Леся Українка, III, 1952, 93); Мало слів, а горя річка (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 33); Піт уже річками котився по червоних, міцних обличчях новаків (Олесь Гончар, III, 1959, 327);