Розбійник
Розбійник, -ка, м. Разбойникъ. Хотів у розбійника та ще й кий однять. Ном. № 4794. Ум. Розбійничок, розбійниче́нько. Чуб. V. 738.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Розбійник або тать - як правило, злодій, злочинець, людина, яка чинить розбій, тобто грабіжник і вбивця, харциза, опришок.
Разом з тим у літературі і народних переказах поширений образ людини, яка у безвихідній ситуації пішла на порушення порядку і закону, пішла проти влади і гноблення з метою боротьби за справедливість, помсти або допомоги нужденним. Це такі історичні чи літературні персонажі як Робін Гуд, Устим Кармелюк, капітан Копейкін у Миколи Гоголя, або Григорій Котовський до революції у комуністичній пропаганді.
Розбійник а, ч. 1. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом. Недалеко перейшов він лісом, Аж розбійники його напали (Фр., XIII, 1954, 278); Але що це? Дзвін заліза. Тихий крок, і враз, ого/ — у вікно розбійник лізе, Вова — шаблею його/ (Сос, II, 1958, 45);
РОЗБІЙНИК, а, чол.
1. Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом. Недалеко перейшов він лісом, Аж розбійники його напали (Іван Франко, XIII, 1954, 278); Але що це? Дзвін заліза. Тихий крок, і враз, ого! — у вікно розбійник лізе, Вова — шаблею його! (Володимир Сосюра, II, 1958, 45); * Образно. Рудий яструб, степовий розбійник, знявся вгору і закружляв над полем (Олесь Донченко, III, 1956, 71); * У порівняннях. Обвішаний зброєю, він стоїть попереду Дьяконова, мов який-небудь розбійник, у своєму строкатому вбранні (Олесь Гончар, II, 1959, 353);
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Додаткові відомості:
