Ирод

Ирод и И́рід, -да, м. 1) Иродъ. Иродцарь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод. 3) Чортъ. А ирід його відає. Ном. № 3576. З шуму став иродчорт. Гн. II. 217. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. Шевч.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ірод а, ч., лайл. Дуже жорстока, люта людина; кат, недолюдок. [В і д ь м а:] Як була я молодою — / гадки немала, По садочку похожала, Квічалась, пишалась. А він мене і набачив, Ірод!.. (Шевч., І, 1951, 366);

[Микита:] Пустіть мене! За що ви надо мною знущаєтесь? Лучче [краще] втопіть мене або вбийте! Собаки! Іроди! Катюги!.. (Кроп., І, 1958, 101); — Думалось, хоч дітей врятую — не пощастило. В землю загнали моїх кришеняток, іроди, упирі кляті [фашисти]! (Збан., Єдина, 1959, 237).

  Ирод и ирід, -да, м. 1) Иродъ. Ирод-царь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод. 3) Чортъ. А ирід його відає. Ном. № 3576. З шуму став ирод-чорт. Гн. II. 217. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. Шевч.