Забити

Забити, -ся. См. Забивати, -ся.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови "Академічний тлумачний словник" (1970—1980)

ЗАБИВАТИ, аю, аєш, недок., ЗАБИТИ, б'ю, б'єш, док.

1. перех. Б'ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь; вбивати. Кілочки в землю забивали, На знак, де військові стоять (Іван Котляревський, I, 1952, 282); Артьомов у здоровій руці уміло тримав маленький молоточок й обережно, щоб не розбити шибку, забивав у раму цвяхи (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 148); Потім вони забили дві палі з бантиною для кодол (Нечуй-Левицький, II, 1956, 226); — Його [гак] батько власними руками викував і забив сюди ще не за нашої пам'яті (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 139); // Ударами, різкими поштовхами вганяти, заганяти куди-небудь. * Образно. Запроданко-доле! Ти мене згубила: У тісний куточок Голодом забила (Павло Грабовський, I, 1959, 203).

2. перех. Прибиваючи дошки, щити і т. ін., закривати наглухо отвір, прохід і т. ін. У саду в бригаді дівчата за роботою.. Вкладають [яблука] у ящики. Тут же їх забивають і вантажать на машини, на підводи (Андрій Головко, I, 1957, 447); Чіпчину хату опечатали, забили (Панас Мирний, I, 1949, 414); Здавалося, що пожильці повиїжджали з своїх квартир, забивши вікна дошками (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 65).

3. перех., розм. Заповнювати що-небудь цілком. — А я довго при батькові не буду.., — безжурно говорить Клим і до самого краю забиває рот немудрою закускою (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 124); Ніч була темна. Двір на Горі й усі кінці забили люди (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 401); // безос. Замело хати до стріх, забило вулиці врівень з тинами, тільки паколи з снігу стирчать (Андрій Головко, II, 1957, 316); // Вставляючи, вбиваючи, всовуючи що-небудь, заповнювати, закривати отвір, щілину і т. ін. Дрючки, оковані в залізо, пильно забивають дірки, зроблені палями в землі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 226); Простір між стіною й тином забивали глиною (Дерев'яне зодчество України, 1949, 58); Хтось вхопив мою голову і мокрою ганчіркою забив уста (Мирослав Ірчан, I, 1958, 301); // Наповнювати що-небудь, перешкоджаючи його дії, функціонуванню і т. ін. В повітрі з'явилися рухомі стовпи мошки, вона забивала ніздрі, лізла в очі (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 196); Багаті на пісок свердловини не можна герметизувати. Пісок заб'є всі скрубери й чани, забруднить нам нафтопровід (Олесь Донченко, II, 1956, 330).

4. перев. док., перех. Внаслідок удару ушкодити яку-небудь частину тіла; побити. — Ох! нога болить! Ох, лишенько, забив ногу! (Панас Мирний, I, 1954, 259); Вася в ту ж мить перелетів через поруччя в садок, впав, боляче забив собі коліно (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 36).

5. перех. Позбавляти життя, убивати кого-небудь. Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли; нікого не забивали, не різали (Марко Вовчок, I, 1955, 358); Ой упала Бондарівна близько перелазу — забив, забив пан Коньовський з рушниці одразу! (Павло Чубинський, V, 1874, 427); Вдарив Іван мечем, забив хижого яструба, а сам пішов далі (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 64); // Убивати на м'ясо (набойні, під час полювання і т. ін. — тварин). В інтересах як держави, так і колгоспів недоцільно забивати велику рогату худобу живою вагою менше 350 кілограмів (Наука і життя, 2, 1960, 31); Марко зауважив, що перш ніж забивати порося, треба розшукати сіль (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 352); — Ех, шкода! — зітхнув Рудик. — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 199).

6. перех., перен. Доводити до отупіння, позбавляти здатності чинити опір; затуркувати. Так забили бідну дитину, що вона вже всього боїться (Словник Грінченка).

Ілюстрації

Див. також

Додаткові відомості:

https://ru.wiktionary.org/wiki/%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B8