П’яничка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:06, 23 жовтня 2020; Svzhmura.if20 (обговорення • внесок)
П’яничка, -ки, об. Ум. отъ п’яниця. Пьянчужка. Марк. 57. П'ЯНИ́ЧКА, и, чол. і жін., зневажл. Те саме, що п'яниця. Сусіда був не статечний чоловік, а так собі ледаченький, та ще й п'яничка трошки (Володимир Самійленко, II, 1958, 266); Поміщик Золотарьов був безжурний гультяй — п'яничка та лобур, завсідник усіх ресторанів та кафе (Юрій Смолич, V, 1959, 40).
