Вигадувати

Вигадувати, -дую, -єш, сов. в. вигадати, -даю, -єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. І. 23. Глухий не почує, то вигода. Посл. Учені люде вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. І. 14. 2) Только несов. в. Прихотничать, привередничать. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, дайте такого, що й не знаю якого. вигадувати

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Вигадувати, -дую, -єш, сов. в. вигадати, -даю, -єш, гл. 1)Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. І. 23. Глухий не почує, то вигода. Посл. Учені люде вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. І. 14. 2) Только несов. в. Прихотничать, привередничать. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ВИГАДУВАТИ

вига́дувати / ви́гадати таке́, що і в борщ не кри́шать. Говорити нісенітниці, дурниці. — От химерна Шумиха! Се вона все вигадує про мене таке, що і в борщ не кришать (Д. Мордовець).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВИГАДУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИГАДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь. Втупивши очі у вогонь, Верига сидів перед мечетом і вигадував кару на голову панів(Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 15); Дидона вигадала грище, Еней щоб веселіший був, І щоб вертівся з нею ближче, І лиха щоб свого забув (Іван Котляревський, І, 1952, 47); Яць вигадав спосіб обходитися зовсім без її помочі (Іван Франко, II, 1950, 227); // Створювати, винаходити що-небудь нове, те, чого раніше не було. Брати у батьківській жили старій оселі,.. Але з-між них один Усе було пісні вигадує веселі(Максим Рильський, Поеми, 1957, 27); Напослідок винайшли дзиґарі вежові. Хто й як перший вигадав це диво — незвісно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 7); Мишуня встиг вигадати цілком універсальну машину, яка рубатиме вугілля (Юрій Яновський, II, 1954, 144). 2. Говорити, описувати те, чого немає і не було, створювати в уяві. Правда, Наришкін щодня привозив цікаві вісті, більшість яких сам же він і вигадував, аби лише заспокоїти і розважити царствуючих осіб та жіноцтво (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 164); Хлопець увійшов у хату та й каже: — Тітко! казав дядько, щоб я оті сухі дрова переносив у хату, бо дощ намочить. Він це навмисне вигадав, щоб попа трохи під піччю провчити (Українські народні казки, 1951, 382); — Ви ще не знаєте мого Вову. Він великий фантазер і мрійник. Як що вигадає, то потім певен, ніби так і справді було(Микола Трублаїні, I, 1955, 104); // на кого. Говорити неправду, робити наклеп. Розсердились старша й середуща [сестри] та й стали казна-що вигадувать і наговорювать на меншу (Олекса Стороженко, І, 1957, 63); Як скажена собака бігає [Параска] по дворах, по хатах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться (Нечуй-Левицький, II, 1956, 16). 3. тільки недок. Виявляти примхи; вередувати. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого (Словник Грінченка); А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121).

[ http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]

вига́дувати 1 – дієслово недоконаного виду

(придумувати) ________________________________________ Інфінітив вига́дувати

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа вига́дуймо 2 особа вига́дуй вига́дуйте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа вига́дуватиму вига́дуватимемо, вига́дуватимем 2 особа вига́дуватимеш вига́дуватимете 3 особа вига́дуватиме вига́дуватимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа вига́дую вига́дуємо, вига́дуєм 2 особа вига́дуєш вига́дуєте 3 особа вига́дує вига́дують Активний дієприкметник

Дієприслівник вига́дуючи МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. вига́дував вига́дували жін. р. вига́дувала сер. р. вига́дувало Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник вига́дуваний Безособова форма вига́дувано Дієприслівник вига́дувавши

[1]

вигадувати 1 дієслово недоконаного виду придумувати

вигадувати 2 дієслово недоконаного виду заощаджувати

[ http://language.br.com.ua/%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8/ Словник української мови]

Вигадувати 2, ую, уєш, недок., ВИГАДАТИ, аю, аєш, док., перех. Заощаджувати на чому-небудь, скорочувати видатки, шлях, час і т. ін.; намагатися дістати з чого-небудь прибуток, користь. Добре знайо¬ма з усіма горішинами, вона з того вигадувала велику користь (Мирний, IV, 1956, 213);—Взяти напрямок ген на той хутірець, що темніє на видноколі, і таким чином вигадати не менш як чотири кілометри (Донч.,I, 1956, 89).

Орфоепічний словник української мови

вигадувати вигадувати I -ую, -уєш, недок., ви/гадати, -аю, -аєш, док., перех. 1) Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь. || Створювати, винаходити що-небудь нове, те, чого раніше не було. 2) Говорити, описувати те, чого немає і не було, створювати в уяві. || на кого. Говорити неправду, робити наклеп. 3) тільки недок. Виявляти примхи; вередувати. II -ую, -уєш, недок., ви/гадати, -аю, -аєш, док., перех. Заощаджувати на чому-небудь, скорочувати видатки, шлях, час і т. ін.; намагатися дістати з чого-небудь користь, зиск.

Орфоепічний словник української мови

вигадувати вигадувати [виега/дуватие] -уйу, -уйеиш

ТЛУМАЧ

ВИГАДУВАТИ (описувати те, чого немає) видумувати, придумувати, вимишляти, фантазувати, мудрувати, (на основі відомого) імпровізувати, розм.:плести, плескати.

ТЛУМАЧ

ВИГАДУВАТИ I несов. - вигадувати, сов. - вигадати 1) (создавать воображением) выдумывать, выдумать, измышлять, измыслить, разг. сочинять, сочинить 2) (измышлять то, чего не было) придумывать, придумать, разг. изобретать, изобрести 3) (только несов.) привередничать IIнесов. - вигадувати, сов. - вигадати (получать пользу) выгадывать, выгадать

ТЛУМАЧ

ВИГАДУВАТИ винаходити, видумувати, вимислювати, вимудровувати; (нереальне) фантазувати, химерити, химерувати; (витребеньки) ІД. вередувати. ===[ http://rhymester.org/ua/index.php?q=%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 Онлайн словник українських рим] Рими до слова "вигадувати" європеїзувати ігнорувати ідентифікувати

ідеологізувати ілюмінувати ілюструвати

імітувати іменувати іммігрувати

імплементувати імпонувати імпортувати

імпровізувати імунізувати інвертувати

інвестувати індексувати індукувати

інкримінувати інкрустувати інспірувати

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Выга́дывать, вы́гадать – 1) вига́дувати, ви́гадати, вимудро́вувати, ви́мудрувати, вимізко́вувати, ви́мізкувати; 2) -вать на чём – вига́дувати, ви́гадати на чо́му. [Купува́в па́нові бага́то та й собі́ на тютю́н півкарбо́ванця ви́гадав]. Вы́гаданный – 1) ви́гаданий, ви́мудруваний, ви́мізкуваний; 2) ви́гаданий. [Це гро́ші не заро́блені, а ви́гадані: за́йвого робітни́ка запишу́, а гро́ші за йо́го собі́ в кеше́ню покладу́]. Выду́мывать, вы́думать – вига́дувати, ви́гадати, вимудро́вувати, ви́мудрувати, домудрува́тися, вимірко́вувати, ви́міркувати, приміркува́ти, вимишля́ти, ви́мислити, змишля́ти, зми́слити, вимізко́вувати, ви́мізкувати, змізкува́ти, прибира́ти, добира́ти, сов. прибра́ти, добра́ти – ро́зуму, ума́, спо́собу; виметико́вувати, ви́метикувати, витіва́ти, ви́тіяти, химе́рити; (небылицу) точи́ти, (сточи́ти) брехню́ (Котл.), вига́дуватинебува́льщину. • Вы́думанный – ви́гаданий, зми́с[ш]лений, ви́мудруваний, ви́мізкований. Выи́грывать, вы́играть – виграва́ти (н. вр. виграю́), ви́грати. [Від цьо́го тво́ри його́ виграю́ть]; (несколько раз в карты) навиграва́ти. [Оце́ все я в ка́рти навиграва́в]; (в чет и нечет) ви́цятати. • Вы́играть процесс, тяжбу – ви́грати спра́ву, ви́позивати щось, ви́судити щось; (время) ви́гадати часи (на чём) зиська́ти, позиська́ти на чо́му, вига́дувати, ви́гадати на чо́му. [Та й на тім, що я помру́, світ нічо́го не зиська́є (Крим.). Фабрика́нт на робітника́х чи ще на чо́му ви́гадає]. • Выи́грываемый – вигра́ваний. • Вы́игранный – ви́граний, ви́позиваний, ви́суджений, ви́гаданий на чо́му. Вымышля́ть, вы́мыслить – вига́дувати, ви́гадати, вимишля́ти, ви́мислити, змишля́ти, зми́слити. • Вы́мышленный – ви́гаданий, ви́мислений, зми́шлений. Затева́ть, зате́ять – затіва́ти, (диал. ті́яти), заті́яти, зачина́ти, зача́ти, заво́дити, заве́сти́, (задумывать) заду́мувати, заду́мати, наду́мувати(ся), наду́мати(ся), нами́слювати(ся) и намисля́ти(ся), нами́слити(ся), наміря́тися, намі́ритися, (предпринять) заповзя́тися; (выдумывать) вига́дувати, ви́гадати, витіва́ти, ви́тіяти. [Як заті́є ду́рень моли́тися, то і лоб(а) собі́ розква́сить (Номис). Заті́яв жени́ться, сам не зна́єш на́що (Чуб. V)]. • -ять тяжбу, процесс – заті́яти (зача́ти) по́зов (спра́ву), проце́с. • -ять ссору, драку с кем-л. – заве́сти́ сва́рку, ко́лот, бі́йку з ким, заве́сти́ся з ким (свари́тися, би́тися). • -ять игру – заті́яти гру, заве́сти́ся гра́тися. • Он -ва́ет, -ял жениться – він ду́має (наду́мує, ті́є), він заду́мав (наду́мав, намі́ривсь) жени́тися. • Он против вас что-то -ва́ет, он -ва́ет что-то худое – він про́ти вас щось ті́є (начисля́є, наду́мує), він ті́є (намисля́є, наду́мує) щось лихе́ (недо́бре). [Ча́дом не вдало́ся подуши́ти, то мо́же знов що наду́мала? (Васильч.)]. • Затеи -ва́ть – ви́гадки вига́дувати, ви́тівки витіва́ти. • Зате́янный – заті́яний, зача́тий, заве́дений и т. д. Зате́йничать – вига́дувати, витіва́ти, штука́рити, жартува́ти. Измышля́ть, измы́слить – вига́дувати, ви́гадати, з[ви]мишля́ти, з[ви́]ми́слити, вимудро́вувати, ви́мудрувати, змудрува́ти, вимізко́вувати, ви́мізкувати, змізкува́ти, вимірко́вувати, ви́міркувати що; срвн.Выду́мывать. [Я про се ніко́ли не чув, а додава́ти свого́, вига́дувати – ні́яково (Кон.). Ет, лю́ди – як лю́ди: усе́ щось і зми́слять (Грінч.). Теорети́чно ви́міркуване почуття́ (Франко)]. • -лить машину – ви́гадати, ви́мудрувати, (изобресть) ви́найти маши́ну. • Измы́шленный – ви́гаданий, ви́мудруваний, зми́слений, ви́мізкуваний. • -ться – вига́дуватися, з[ви]мишля́тися и т. д., бу́ти ви́гаданим, зми́сленим и т. д. • -литься чем – розжи́тися на що. Изобрета́ть, изобрести́ – 1) винахо́дити (-джу) и винахо́джувати (-джую), ви́найти що. [Америка́нці ви́найшли саможа́тку (Крим.)]; 2) (выдумывать) вига́дувати, ви́гадати, виду́мувати, ви́думати, вимишля́ти, ви́мислити, (о мн.) повига́дувати, повиду́мувати що. [Все бі́льші та доро́жчі ті фа́брики стаю́ть, все мудрі́ші та складні́ші для їх маши́ни вига́дують (Єфр.)]; 3) (измышлять) вимудро́вувати, ви́мудрувати що. [Вимудро́вують ще ва́жчі стату́ти, щоб скува́ти і скрути́ти вбо́гого (Куліш)]. • Изобретё́нный – ви́найдений; ви́гаданий, ви́думаний; ви́мудруваний. • -ться – винахо́джуватися и винахо́дитися, ви́найтися, бу́ти ви́найденим, вига́дуватися, ви́гадатися и т. д. Ко́локол – 1) дзвін (р. дзво́ну, им. мн. дзво́ни), (диал.) звін. [Дзвін до це́ркви склика́є, а сам у ній не бува́є (Приказка). На дзвіни́ці вда́рили в дзво́ни (Н.-Лев.)]. • Большой -кол – вели́кий (ста́рший) дзвін. • Зазвонный -кол – склика́нець (-нця), ум. склика́нчик. [Склика́нчиком зве́ться той дзвін, що в йо́го дзво́нять одно́го, найпе́рше (Звин.)]. • Перечасный -кол – підста́рший дзвін. • Постный -кол – постови́к (-ка́). • Станционный -кол – станці́йний дзвін, дзвіно́к на ста́нції. • Вечевой -кол, см. Вечево́й. Потонувший -кол – пото́плений дзвін. • Не имеющий -лов – бездзві́нний. • Звонить во все -ла́ – дзвони́ти в усі́ дзво́ни. • -ла́ лить, перен. (о вздорной молве) вига́дувати нісені́тниці, химе́ри гна́ти (ганя́ти, гони́ти), дзвін вели́кий ли́ти. [Десь дзвін вели́кий ллють (Номис)]. • Не посмотревши в святцы да и бух в -кол – уда́рив у дзвін, як тре́ба в макогі́н; 2) (колоколообразный сосуд) дзвін, ба́нька, (ventouse) ванту́за. • Воздушный -кол – повітря́ни́й дзвін, повітря́на́ ба́нька (ванту́за). • Водолазный -кол – норе́цький дзвін, -цька ванту́за. Лови́ть, ла́вливать – 1) лови́ти, уло́влювати, (хватать) хапа́ти, ла́па́ти, (захватывать) запопада́ти, (перенимать) перейма́ти кого́, що; срв. Пойма́ть. [Лови́ли, лови́ли та й пійма́ли со́ма (Номис). Ни́тяна сі́тка, що не́ю ло́влять перепели́ (Яворн.)]. • -ви́ть вора с поличным – лови́ти зло́дія з лице́м (з кра́деним, з краді́жкою). • -ви́ть воздух – лови́ти, хапа́ти пові́тря. • -ви́ть на лету – з льо́ту лови́ти; з двох слів розумі́ти. • -ви́ть взгляд – перейма́ти (лови́ти) по́гляд. • -ви́ть рыбу – лови́ти ри́бу, (удой) (в)уди́ти, на́дити ри́бу; срв. • Уди́ть. [Ходи́в на рі́чку ри́бу на́дити (Грінч.)]. • -ви́ть рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван – лови́ти ри́бу сачко́м, на блешню́, на переме́т, на кукільва́н, сачи́ти, блешнюва́ти, перейма́ти, кукільва́нити ри́бу. • -ви́ть рыбу, делая прорубь во льду – на духи́ лови́ти ри́бу. • -ви́ть раков в норах – печерува́ти ра́ки. [З Демко́м Павло́ вже печеру́ють ра́ки (Грінч.)]. • Двух зайцев -ви́ть, ни одного не поймать – двох зайці́в ло́виш, ні о́дного не вло́виш. • -вит волк, -вят и волка – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка. • Эта кошка хорошо -вит мышей – цей кіт до́бре ло́вить ми́ші, це ло́вний кіт. • -ви́ть ухом (внимательно слушать) – лови́ти ву́хом. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)]. • -ви́ть ворон (переносно) – лови́ти ґа́ви (вітри́, ви́порожні, ви́торопні, ви́трішки), ї́сти (продава́ти) ви́трішки; срв. Глазе́ть, Ротозе́йничать; 2) -ви́ть в чём, на чём; см. • Улича́ть. -ви́ть в проступке – лови́ти (підло́влювати) в (на) прови́ні. • -ви́ть на месте преступления – лови́ти (ла́па́ти) на гаря́чому (вчи́нкові). • -ви́ть на слове – лови́ти на (в) сло́ві (в мо́ві), бра́ти за сло́во. [Олекса́ндра він бере́ за сло́во (Франко)]; 3) (искать, улучать) шука́ти, вига́дувати. • -ви́ть случай, момент, время – шука́ти, вичі́кувати наго́ди (ви́падку, часи́ни). • -ви́ть глазами – шука́ти очи́ма; 4) см. Красть. Ло́вленный – ло́влений, ха́паний; срв. По́йманный.

Напра́слина – напра́сна обмо́ва, напра́сна (-ни), на́па́сть (-ти), напа́сниця, набала́чка, пеня́, ма́рний на́клеп, по́клеп (-пу), нагові́р (-во́ру); срв. Поклё́п, Клевета́. [Все, що сві́дки ка́жуть, сама́ напа́сниця (Кониськ.). «Ти хіба́ не крав?» – «Ні, це на́пасть на ме́не!» (Звин.). «Чи пра́вда, що ти свекру́ху би́ла?» – «То набала́чка!» (Борзенщ.). Ма́мо, як ти мо́жеш таки́й на ме́не на́клеп допуска́ти? (Л. Укр.)]. • Взводить, взвести -ну – наволіка́ти, наволокти́ напра́сну обмо́ву, зво́дити, зве́сти́ пеню́ на ко́го, пеню́ волокти́, наволокти́, прикида́ти, прики́нути пеню́ кому́, натяга́ти, натягти́ на́па́сть, клепа́ти, наклепа́ти, натяга́ти, натягти́ на ко́го. [На́пасть натяга́є на ме́не (Звягельщ.). А ви пеню́ на нас ізво́дите (Грінч.). Хіба́ я бу́ду на се́бе пеню́ волокти́? (Сл. Гр.). Прики́нуть пеню́, що й копо́ю не одбу́деш (Квітка). Лиси́ця на вівцю́ Петро́ву наклепа́ла, що, бу́цім, ні́ччю ку́ри кра́ла (Боров.). Хі́ба мо́жна таке́ натяга́ти на люди́ну? (Лубенщ.)]. • Выдумывать -ну – вига́дувати напра́сну, виду́мувати на́па́сть. [Де-ж це ви́дано, щоб на Грицька́ таку́ напра́сну вига́дувати? (Грінч.)]. Небыли́ца – 1) (чего не было, что не соответствует действительности) небува́льщина, небили́ця. [Розка́зує вся́кі небува́льщини (Київ)]. • Быль и -ца – бува́льщина й небува́льщина, били́ця й небили́ця. [Пое́т тво́рчою фанта́зією уявля́є собі́ били́ці й небили́ці (Рада)]; 2) (вымысел) небили́ця, ви́гадка, ба́йка. [Бала́дою зве́ться таки́й епі́чний твір, в яко́му переважа́є ви́гадка, фанта́зія, небили́ця (Р. Край). Що ті лю́ди нерозу́мні се пле́щуть за небили́цю про княги́ню ту прекра́сну? (Федьк.). Ні про ко́го не склада́лось сті́льки байо́к, ви́гадок, як про Макара́ Мусі́йовича (Яворн.)]. • -ца в лицах – а) (сказка с картинками) ка́зка (ба́йка) з малю́нками; б) (выдумка) небили́ця, ви́гадка, (вздор) нісені́тниця; в) бреху́н (-на́), бреху́ха; см. Враль, -ли́ха; 3) (сплетня) небили́ця, (клевета) на́клеп (-пу). • Взводить, вмести (всклепать) -цу на кого – вига́дувати, ви́гадати небили́цю про (на) ко́го, клепа́ти, наклепа́ти на ко́го. [Тепе́р-же я, голу́бчику, віддячу́ тобі́ за всі твої́ малюва́ння та небили́ці, що вига́дував на нас, чорті́в! (Гоголь)]; 4) (вздор) небили́ця, нісені́тниця. Привере́дничать – вередува́ти, вига́дувати, перебира́ти, коверзува́ти, перебе́ндювати, витребе́нькувати, при́мхати, химерува́ти, комизува́ти, хи́мороди гони́ти; срв. При́хотничать. [Хо́чеш ї́сти, – бери́, що є, та й їж, а не вереду́й (Грінч.). Почала́ вига́дувати: і те не до́бре, і се не гара́зд (Грінч.). Їж і не перебира́й. Ся́де на зло́гах біля́ сто́лу і почне́ коверзува́ти, – усе́ тоді́ не по його́, усе́ не так (Кониськ.). Чи шви́дко пі́демо за́між, чи ще довге́нько бу́демо перебе́ндювати? (Неч.-Лев.)]. Приду́мывать, приду́мать – приду́мувати, приду́мати (о мног. поприду́мувати), наду́мувати, наду́мати, прига́дувати, пригада́ти, зду́мувати, зду́мати, вига́дувати, ви́гадати, вимудро́вувати, ви́мудрувати, нами́слювати, нами́слити, зми́слювати, зми́слити, вими́слювати, ви́мислити, вимірко́вувати, ви́міркувати, прирозумі́ти. [Приду́мав на всім хлі́бі ко́лос стереби́ти (Рудан.). Що до́брого наду́мали? (Грінч.). Ви́гадали таки́й струме́нт, що виміря́ ко́жну висо́кість (Кон.). Тре́ба було́ ви́міркувати що и́нше (Основа, 1862)]. • -вать, -мать способ, средство – добира́ти, добра́ти спо́собу. • Приду́манный – приду́маний, наду́маний, прига́даний, ви́гаданий, ви́мудруваний, ви́міркуваний, нами́слений, зми́слений. Прикла́дывать, приложи́ть (и прикла́сть) – 1) что к чему – приклада́ти, прикла́сти и приложи́ти, (прижимать) притуля́ти, тули́ти, притули́ти що до чо́го. [Приклада́й щільні́ше одне́ до о́дного. Приклада́ла ча́сом до вікна́ ву́хо і напру́жено слу́хала Коцюб.). Приложи́в ру́ку до се́рця, Терно́ве ві́ття до се́рця коза́цького приклада́є. Дай мені́ смоли́, приложи́ти до бо́ку (Рудч.). Прикла́ла (приложи́ла) ма́сти до боля́чки. Притуля́ла (тули́ла) попе́чену ру́ку до холо́дної ши́бки]. • -вать печать – притиска́ти (прити́снути) печа́тку, печа́ть до чо́го. [Моя́ рука́ до діл твої́х нови́х не зду́жає печа́ті притиска́ти (Грінч.)]. • -вать, -жи́ть руку к чему (подписаться) – підпи́сувати, підписа́ти що, підпи́суватися, підписа́тися на чо́му. • -жи́ть руки, работу, старание к чему – прикла́сти, докла́сти, доложи́ти рук, пра́ці, дбання́ до чо́го. • -жи́ть свои знания к делу – прикла́сти свої́х знанні́в (свого́ знання́) до ді́ла. • -жи́ть науку к производству – прикла́сти нау́ку до виробни́цтва. • Ума не -ложу́ – ра́ди не дам (собі́). [Ра́ди не дам, що мені́ роби́ти]. • -дывать, -ложи́ть к губам что, губы к чему (отведать) – при[до]туля́ти, при[до]тули́ти що до губі́в, гу́би до чо́го, (пригубить) пригу́блювати, пригуби́ти що; 2) -дывать, -ложи́ть что к чему – додава́ти, дода́ти, долуча́ти, долучи́ти, прито́чувати, приточи́ти що до чо́го; см. Прилага́ть, Приложи́ть, Присоединя́ть. [Цьо́го докуме́нта тре́ба долучи́ти до спра́ви. Пи́шучи-ж постанови́в я собі́ не то що джерело́ вка́зувати, та тут-же з йо́го ви́писку приточи́ти (Куліш)]; 3) (добавлять) доклада́ти, докла́сти, доложи́ти чого́, що. [Гро́шей тих не ви́стачило – довело́ся свої́х доклада́ти]; 4) (примерять, применять) приклада́ти, прикла́сти що до ко́го, до чо́го. [Чуже́ ли́хо до се́бе приклада́й]. • -ть прозвище – доклада́ти, докла́сти, приклада́ти, прикла́сти, приложи́ти прі́звище, (насмешл.) до́кладку (при́кладку) кому́. [Вона́ мене́ злоді́йкою узива́ і вся́кі до́кладки доклада́ (Квітка). Хто-ж це тобі́ таке́ прі́звище приложи́в? (Стор.)]; 5) -вать – вига́дувати, бреха́ти; см. Выду́мывать, Врать; 6) -дывать, -кла́сть (пристраивать камен. кладкой) – примуро́вувати, примурува́ти що до чо́го. • -кла́сть крыльцо – примурува́ти ґа́нок. • Прикла́дываемый – прикла́даний, докла́даний, (прилагаемый) дода́ваний, долу́чуваний. • Прило́женный и прикла́денный – прикла́дений, докла́дений; до́даний, долу́чений. Присочиня́ть, присочини́ть – вига́дувати, ви́гадати що, прито́чувати, приточи́ти ще (від се́бе). [А в люде́й язики́ до́вгі, за́раз йому́ перека́жуть ще й свого́ прито́чать чима́ло (Звин.)]. При́хотничать – (капризничать) вига́дувати, при́мхати, вередува́ти; (причудничать) витребе́нькувати, перебе́ндювати, химерува́ти. [Почне́ він при́мхати (М. Вовч.). Я не вереду́ю, не перебира́ю жениха́ми (Котл.). Як почала́ вига́дувати: і те недо́бре, і се не гара́зд, да́йте тако́го, що й не зна́ю яко́го (Грінч.). Ви пе́вне ду́маєте, що я химеру́ю (Л. Укр.)]. Причу́дничать – ви́гадки вига́дувати, химерува́ти, химе́рити, химе́ри (хи́мороди) гна́ти (гони́ти и гну́ти), химоро́дити; (привередничать) вередува́ти. [Ті́льки й зна́є що ви́гадки вига́дує: і те не таке́, і того́ не хо́чу. Що се ти химеру́єш? Які́сь па́нські розко́ші все в те́бе на ду́мці (М. Вовч.). Тепе́р, ка́же, піст, дак чого́-ж хи́мороди гна́ти? (Г. Барв.). З ні́чого роби́ти вереду́єш]. Ахинея – нісенітниця, дурниця, курзу-верзу, казна-що, ахінея: • ахинею нести – теревені (теревені-вені) правити (точити, гнути); нісенітницю (дурницю, всяку всячину, не знати що, курзу-верзу) плести (верзти, правити…); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що патякати; наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш; смаленого дуба плести. [Наказав на вербі груш (Пр.). А то сидить в брилі, в кереї, З товстою книжкою в руках, І всім, бач, гонить ахинеї, І спорить о своїх правах? То родом з Глухова юриста, Він має чин канцеляриста І єсть добродій Купавон (І.Котляревський). — Курзю-верзю, горох молочу! — сказав на те цилюрник. — Виходить, Санчо, ви з паном обоє рябоє? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Себе! Бо й ти хороший теж: Ні свинства, ні дурниці не сплетеш (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Коли говорить людина в мантії і шапочці, всяка нісенітниця стає ученістю, а всяка дурість — розумною мовою (Ж.Мольєр)]. Выгадывать, выгадать – вига́дувати, -дую, -дуєш, ви́гадати, -даю, -даєш, вимудро́вувати, -вую, -вуєш, ви́мудрувати. Выдумывать – вига́дувати, -дую, -дуєш, ви́гадати, -даю, -даєш, вимудро́вувати, -вую, -вуєш, ви́мудрувати, -рую, -руєш. Выигрывать, выиграть – виграва́ти, -раю́, -рає́ш, ви́грати, -раю, -раєш; 2) (время) вига́дувати, ви́гадати. Вымышлять, вымыслить – вига́дувати, -дую, -дуєш, ви́гадати, -даю, -даєш. Затевать, затеять – вига́дувати, -дую, -дуєш, ви́гадати, -даю. Затейничать – вига́дувати, -дую. Измысливать, измыслить – вига́дувати, -дую, -дуєш, ви́гадати, -даю, -даєш, вимірко́вувати, -вую, -вуєш, ви́міркувати. Изобретать, изобресть – винахо́дити, -джу, -диш, ви́найти (ви́найду, ви́найдеш), вига́дувати, -дую, -дуєш, ви́гадати (ви́гадаю, ви́гадаєш). Придумывать, придумать – приду́мувати, -мую, -муєш, приду́мати, -маю, -маєш, вига́дувати, -дую, -дуєш, ви́гадати. Прихотничать – вередува́ти, -ду́ю, -ду́єш, вига́дувати, -дую, -дуєш, каверзува́ти, -зу́ю, -зу́єш. Сочинять, сочинить – 1) (произведение) склада́ти, -да́ю, -да́єш, скла́сти, -ладу́, -ладе́ш, писа́ти, написа́ти, -пишу́, -пи́шеш, компонува́ти, скомпонува́ти, -ну́ю, -ну́єш; 2) (стихи) віршува́ти, -шу́ю, -шу́єш; 3) (небылицы) вига́дувати, -дую, -дуєш, ви́гадати. Ахинея • Ахинею нести – теревені (теревені-вені) правити (точити, гнути); нісенітницю (дурницю, всяку всячину, не знати що, курзу-верзу) плести (верзти, правити…); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що патякати; наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш; смаленого дуба плести. [Як почав теревені правити… Казка. Тут треба щось робити, а не теревені-вені правити. Коцюбинський. Наказав на вербі груш. Пр.] Вздор • Городить, нести, молоть, пороть вздор (ерунду, глупости) (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне, дурощі) говорити (молоти, верзти, верзякати, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се(ї) ні те(ї), не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що патякати; клепати (витіпувати) язиком; городити; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати]; говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести; сон рябої кобили розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш. • Что за вздор! – що за дурниця (за нісенітниця)! Выдумывать • Выдумывать, выдумать небылицу – точити, сточити брехню; вигадувати вигадки (небилиці), вигадати вигадку (небилицю); (жарт.) витесати нетесаного тесана. [Уляна вигадки вигадує, квітки пришиває.Мирний.] • Он пороха не выдумает (разг.) – він пороху не вигадає (не видумає, не винайде). Выигрывать • Выигрывать в глазах чьих (во мнении чьём) – підноситися, піднестися (підійматися, піднятися) в очах чиїх. • Выигрывать, выиграть на чём – вигадувати, вигадати на чому; зискати, позискати на чому; вигравати, виграти на чому. Городить • Городить вздор, чепуху, дичь, чушь (разг.) – банелюки плести (торочити); теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне, дурощі) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се(ї) ні те(ї), не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітницювигадувати; казна-що патякати; клепати (витіпувати) язиком; городити; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати]; говорити (городити) таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (городити, верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш. • Нечего было, не стоило из-за этого и огород городить – навіщо було й заходжуватися коло цього діла?; шкода й заходу; шкода часу і огласу!; як погано орати, то лучче випрягати. Колокол • Бахнул в колокол, не глянувши в святцы – ударив у дзвін, як треба в макогін. Пр. • Звонить во все колокола (перен. разг.) – в усі дзвони дзвонити (бити, грати); дзвонити в усі [дзвони]; скрізь (усюди) роздзвонювати (розголошувати); пускати чутку (чутки). • Колокол в церковь людей зовёт, а сам никогда не бывает – дзвін до церкви скликає, а сам у ній не буває. Пр. • Колокола лить (устар.) – вигадувати нісенітниці; химери гнати (ганяти, гонити); байку (байки) пускати; дзвін [великий] лити. [Десь певне дзвін (і)ллють, та байку пустили. Пр.] Лить • Колокола лить (устар. разг.) – [Великий] дзвін лити; вигадувати нісенітниці; химери гнати (ганяти, гонити); байку (байки) пускати. • Ливмя льёт (разг.) – Див. ливмя. • Лить воду на чью мельницу – лити воду на чий млин (на чий камінь, на чиї лотоки, на чиє колесо, на чиє коло). • Лить кровь за кого, за что – лити (проливати, розливати, точити) кров за кого, за що. • Лить (отливать) пули (перен.) – Див. пуля. • Лить слёзы – лити сльози. • Льёт как из ведра – ллє як (мов, немов) з відра (з цебра, з луба, з рукава, з коновки, з бочки); ллє як відром (цебром, дійницею); ллє як з-під ринви. Нести • Из-под полы несёт – з-під помосту (підлоги) тягне (виє, дме). • Куда несёт тебя нелёгкая? – куди несе тебе лиха година (хвороба, враг, вража мати, вража сила, нечиста сила, нечистий)? • Нести бремя работы – нести тягар праці; відбувати роботу (працю). • Нести возмездие за что – покутувати що; каратися за що. • Нести заботы о ком, о чём – піклуватися (клопотатися) ким, чим, за (про) кого, за (про) що. • Нести издержки за что – платити за що. • Нести наказание за что – приймати (відбувати) кару за що. • Нести небылицы – верзти (плести, правити, провадити) небилиці (нісенітниці). • Нести обязанности – виконувати (справляти, іноді відбувати) обов’язки, повинність. • Нести ответственность за что – відповідати за що; бути відповідальним за що; нести відповідальність за що. • Нести, понести ерунду (вздор, дичь, глупости) (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, верзякати, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що патякати; клепати (тіпати, витіпувати) язиком; городити; говорити (казати) таке, що ні пришити, ні прилатати (нікому дурно дати); говорити (казати) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груші [а на осиці кислиці]. • Нести своё – провадити (правити, товкти, торочити) своєї (своє). • Нести убыток (потерю) – мати втрати (збитки); зазнавати втрат (збитків); утрачатися. • Нести чем от кого, от чего – тхнути (відгонити, пахнути) від кого, від чого чим; чути чим від кого, від чого. [Від тебе дьогтем чути. Руданський.] • Он несёт тяжелую службу – він на важкій (тяжкій) службі; він має важку (тяжку) службу. Пороть • Пороть горячку (разг.) – Див. горячка. • Пороть чушь (вздор, ерунду) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне, дурощі) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се(ї) ні те(ї), не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що натякати; городити; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати (ні кому дурно дати); говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плоту; говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); сухого (смаленого) дуба плести (правити); сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш. • Кто шьёт, а кто порет – одна шиє, друга поре. Пр. • Ни шьет, ни порет – Див. шить.

Потолок • Брать, взять с потолка что (ирон.) – брата, взяти з голови (іноді з повітря) що; вигадувати, вигадати що. • Плевать в потолок – Див. плевать.

Чепуха • Городить, нести, молоть… чепуху – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне, дурощі) говорити (молоти, верзти, верзякати, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се (і) ні те), не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що патякати; клепати (витіпувати) язиком; городити; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [нікому дурно дати]; говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груші. Вига́дувати, ви́гадати – 1) изобретать, изобресть; 2) выдумывать, выдумать, придумывать, придумать; 3) (только несов. в.) прихотничать, привередничать; 4) затевать, затеять. Выигрывать, -грать – 1) виграва́ти, виграти; в. процесс, тяжбу – виграти спра́ву, випозивати що; в. время – вигадати час; 2) (получать пользу на чем) – (по)зискува́ти, (по)зиска́ти на чо́му, вига́дувати, вигадати на чо́му. Измышлять, измыслить – вига́дувати, вигадати. Выдумывать, выдумать – видумувати, видумати, вигадувати, вигадати, змислити (СФА, VI, 88). Вымышлять – вигадувати, вигадати. -ный – вигаданий. -ный предлог – вигадана приключка. Затевать, затеять – вигадувати, вигадати, зачинати, зачати, починати, почати, затівати, затіяти. -ть ссору с кем – заводитися, завестися з ким, розпочинати, розпочати сварку. Измышлять, измыслить – вигадувати, вигадати, видумувати, видумати, вимудровувати, вимудрувати, змислити (СФА, VI, 88), вимишляти. Сочинять, сочинить – писати, написати, творити, утворити, складати, скласти, укладати, укласти, компонувати, скомпонувати; (выдумывать) вигадувати, вигадати. Фантазировать – фантазувати, вигадувати, химерувати, химерничати. вига́дувати, -дую, -дуєш; ви́гадати, -даю, -даєш Ви́гадати. См. Вигадувати.

Вига́дувати, -дую, -єш, сов. в. ви́гадати, -даю, -єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. І. 23. Глухий не почує, то вигада. Посл. Учені люде вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. І. 14. 2) Только несов. в. Прихотничать, привередничать. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого. Вы́гадать, выга́дывать = 1. ви́гадати, ви́мислити, ви́міркувати, ви́мізкувати, ви́метикувати, вига́дувати і т. д. 2. ви́гадати (дознатись, заробити гаданням, уміти з чого скористуватись). — А я таки з сього полотенця вигадала сорочку. С. Аф. Вы́думать, ся, выду́мывать = ви́гадати, ви́мислити, ви́мізкувати, ви́думати, ся, вига́дувати, вимишля́ти і т. д. С. Л. З. Аф. — Індульгенциї вимислив Папа римський. Б. Н. — Про що иншому і згадать страшно, те низовець вимізкує. К. Ч. Р. — Якийсь новий плуг вигадав. — Француз вимислить, а Нїмець зробить. н. пр. Вы́мислить, вымышля́ть = ви́мислити, вимишля́ти, ви́гадати, вига́дувати, зми́слити, змишля́ти. Затѣва́ть, затѣ́ять, ся = 1. зачина́ти, почина́ти, затїва́ти, (що зайве або пусте) — витїва́ти, зача́ти, поча́ти, затїяти, ся. — Хлопче, молодче, який ти ледащо, затїяв женить ся, сам не знаєш на що. н. п. — Таке витїва, що і в борщ не кришуть. н. пр. 2. вига́дувати, ви́гадати. — Затѣ́ялъ на меня́ напра́слину = вигадав на ме́не дурни́цю. Затѣ́йничать = вига́дувати, витїва́ти. Измы́слить, измышля́ть = ви́гадати, ви́мислити, зми́слити (С. Л.), ви́мудрувати (С. Аф.), ви́міркувати, ви́метикувати; вига́дувати, вимишля́ти, вимудро́вувати, вимірко́вувати, прими́слити, приміркува́ти, приметикува́ти. — Француз вимислить, а Німець зробить. н. пр. — А Васюта... проноза вже добрий: брязнув капшуком перед владикою — той і вимудрував щось на Сомка та й послали лист у Москву. К. Ч. Р. Изобрѣ́сть, изобрѣта́ть, ся = ви́гадати (С. Л. Жел.), ви́мислити (С. Л.), змислити (С. Л.), ви́метикувати, відкри́ти, ви́найти (С. Жел. Пар.), вига́дувати, вимишля́ти, змишля́ти, відкрива́ти, ся, винахо́дити, (про кільки) — повига́дувати і т. д. — Та чимало чого повигадували учені люди на користь громадї. Де-що про Сьв. Б. — Француз вимислить, а Нїмець зробить. н. пр. — Якийсь новий плуг вигадав. — Изобрѣтённый = ви́гаданий, ви́мишлений, зми́шлений. С. Л. Капри́зничать = вередува́ти (С. Аф. З. Ж.), вига́дувати (С. Аф.), витребе́нькувати (С. Аф.), комези́ти ся, бри́шкати, ґедзатись (С. Л.), химерува́ти, норови́ти ся, при́мхати, перебе́ндювати (С. З. Л.). — Вередував, як в греблї біс. Вот. — Обі́д як обі́д, а вона ще почала витребенькувати. С. Аф. — Ще воно й комезить ся! Пиши, коли велять. Мир. — Витребенькує так, що й міри нема: і того дай, і сього не хочу. Чайч. — Коли б вони та не бісились, замовкли та не комезились. Кот. — Не перебендюй — бо так довго, Солопію, — бо я горох сама, де схочу, там посїю. Гул. Ар. Перебира́ть, перебра́ть = 1. розбіра́ти, розібра́ти. — Розбірати папери. 2. забіра́ти, набіра́ти, забра́ти, набра́ти, понабіра́ти. — Набрав більше як на сто карбованцїв. 3. перебіра́ти, вередува́ти, вига́дувати. — Не в рідного батька перебірати. н. пр. — Не вигадуй — їж що єсть! 4. перекида́ти, пересипа́ти, переки́дати, переси́пати. — Перекидали стару хату і поставили нову. Привере́дничать = вередува́ти, мудрова́ти, вига́дувати, перебіра́ти, бриськова́ти (Кн.), при́мхати і т. д. д. Капри́зничать. — Він і давай вередувати: подай йому у пъятницю скоромини. н. к. — І ти ще вередуватимеш? То мала дитина, а ти бимбас. Кр. Приду́мывать, приду́мать = приду́мувати, прига́дувати, вига́дувати, приду́мати, пригада́ти (С. Л.), ви́гадати (С. Л.), ви́міркувати, ви́метикувати, ви́мудрувати, приметикува́ти, приміркува́ти, прими́слити, вми́слити, ви́думати, добра́ти ро́зуму, спо́собу. Прихотни́чать = при́мхати (С. З.), бри́шкати, вига́дувати (С. Л.), витребе́нькувати, коверзува́ти, вередува́ти і д. Капри́зничать. Скла́дывать, сложи́ть, скла́сть, ся = 1. склада́ти (С. Л.), скла́сти, ся, повклада́ти, ся, шматочки до купи — зтули́ти, позту́лювати, до ладу — улаштува́ти, упорядкува́ти, крам — поташува́ти ся, уташува́ти ся. — Склав до купи. — Як в стіжечки поскладаєм, по козацьки погуляєм. н. п. — Прийшов Спас — вже б капустї в головки складати ся час. н. пр. Гр. Чайч. 2. згорта́ти, згорну́ти, позгорта́ти. — Згорнув книжку. — Ой як я прийду, тебе не застану, згорну я рученьки, та й не живий стану. н. п. 3. склада́ти ся, скла́сти ся, ски́нути ся. — Складїмось, куме, грошей по сорок, випъємо, куме, ще й у вівторок. н. п. — Складїмо ся та по таляру, та купим коня та отаману. Скиньмось, братцї, по другому, та купім коня і всю зброю. н. п. — Вони скинулись, зібрали 10 карбованцїв. Кн. —. Скинули ся по 4 шаги, купили горілки. Кр. — Як скинемось од воза по гривнї, тобі вола купим, а скинемось по другій, то й другого купим. н. п. 4. склада́ти, просклада́ти. – А ну, проскладай оце слово. 5. склада́ти, зложи́ти, скла́сти. — Зложи оцї цифри — скільки всього буде. 6. зверта́ти, зверну́ти, скла́сти. — Сам виней; а на мене звертає. — Можна листи назад одіслати, а тую причину на иньшого скласти. н. п. — Сложи́ть вину́ на друго́го = зверну́ти, скла́сти на ко́го. 7. вига́дувати, ви́гадати, склепа́ти (на кого). — Сложи́ть го́лову = голово́ю наложи́ти. — Щоб наложив зрадник головою. н. п. — Сложи́ться (про зріст, постать) = ви́рівнятись, постатнїти. Сочиня́ть, сочини́ть = 1. склада́ти, уклада́ти, компонува́ти (С. З.), писа́ти, скла́сти (С. Л.), уложи́ти (С. Л.), зложи́ти (С. Л.), зкомпонува́ти (С. З. Ос.), написа́ти, вірші — віршувати. — Він і піснї складає. С. Л. — Де коли і сам компоную ледаченькі вірші од скуки. Дум. — Наш віршомаз Тюхтїй старих людей шанує, Гарасько як звелить, він так і компонує! Гул. Ар. — Не вам Гарасько сей указ скомпонував: він сам розумним був, розумно і писав. Гул. Ар. — Не для людей і не для слави мережані та кучеряві оцї вірші віршую я. К. Ш. (Пр. д. ще під сл. Составля́ть 3.) 2. склада́ти, вига́дувати, скла́сти, ви́гадати. — Таку брехню склали, що страх. С. Л.

Словари и энциклопедии на Академике

вигадувати вигадувати I -ую, -уєш, недок., ви/гадати, -аю, -аєш, док., перех. 1) Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь. || Створювати, винаходити що-небудь нове, те, чого раніше не було. 2) Говорити, описувати те, чого немає і не було, створювати в уяві. || на кого. Говорити неправду, робити наклеп. 3) тільки недок. Виявляти примхи; вередувати. II -ую, -уєш, недок., ви/гадати, -аю, -аєш, док., перех. Заощаджувати на чому-небудь, скорочувати видатки, шлях, час і т. ін.; намагатися дістати з чого-небудь користь, зиск.

Словари и энциклопедии на Академике

вигадувати вигадувати [виега/дуватие] -уйу, -уйеиш

Classes.RU Украинский язык для абитуриентов, студентов

вигадувати

I -ую, -уєш, недок., вигадати, -аю, -аєш, док., перех. 1) Думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь. || Створювати, винаходити що-небудь нове, те, чого раніше не було. 2) Говорити, описувати те, чого немає і не було, створювати в уяві. || на кого. Говорити неправду, робити наклеп. 3) тільки недок. Виявляти примхи; вередувати. II -ую, -уєш, недок., вигадати, -аю, -аєш, док., перех. Заощаджувати на чому-небудь, скорочувати видатки, шлях, час і т. ін.; намагатися дістати з чого-небудь користь, зиск.

Викисловарь

Морфологические и синтаксические свойства вигадувати Глагол, несовершенный вид. Корень: --. Произношение • МФА: ед. ч. [], мн. ч. [] Семантические свойства Значение 1. выдумывать, выдумать, вымышлять, вымыслить, измышлять, измыслить; сочинять, сочинить; (создавать) придумывать, придумать, изобретать, изобрести; сооружать, соорудить 2. выгадывать, выгадать

Ілюстрації

[yak-prosto.com ]

[yak-prosto.com]

[vidomosti-ua.com]

[verano.rv.ua]

Медіа

НЛО-манія: кому вигідно вигадувати історії про прибу...