Виволікати

Виволікати, -каю, -єш, сов. в. виволокти, -лочу, -чеш, гл. Выволакивать, выволочь, вытаскивать, вытащить. Насилу вправилась із вовком, виволікати поможи! Алв. 86. Що написано пером, того не виволочеш волом. Ном. № 7383.

Тлумачення: Волочучи, витягати кого-, що-небудь звідкись за межі чогось або кудись. Приклади: 1)Швиденько виволікає [Мавка] з лісу чималу суху деревину. (Леся Українка). 2)До хати хазяїна не втягували – боялись, що не стане сил виволочувати назад. (із журн.). 3)Як дійшла до нього [Палія] ся чутка, він і каже: – Нехай візьмуть... Не діждуть! Хіба за ноги виволочуть! (Д. Мордовець). 4)Тоня вдалась і справді красна: невід був повнісінький баламутів, осетрів, білуги .. Рибалки насилу виволокли її на берег. (І. Нечуй-Левицький). 5)Засапавшись, виволік [Лодиженко] колеса на рейки і з великим зусиллям прилагодив площадку. (Іван Ле).^[1]

Виволікати — Синонімія: Виволікати ухопившись, переміщати звідки-небудь щось важке або великого розміру, що звичайно торкається землі: вита́скувати (розм.), витя́гувати, витяга́ти, видобувати, видіставати, виймати, тягнути. (Словник синонімів Караванського)^[2] .

Ілюстрації

Література і джерела

[1] - https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=8219&page=300

[2] - Караванський, Святослав. Практичний словник синонімів української мови : близько 20 000 синонім. рядів / Святослав Караванський. – 4-те вид., опрац. і значно допов. – Львів: БаК, 2012. – 523 c.