Верч
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:24, 9 жовтня 2018; Avpryputa.fzfvs18 (обговорення • внесок)
Верч, -ча, м. 1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. Ум. Верчик, верчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.
Сучасні словники
Верч — весільний хліб, різновид колача[1]. Готували на Поліссі. Слугував для обміну між весільними родинами: наречений привозив для тещі, а наречена — для свекрухи. Був він овальної форми та прикрасами оздоблювався рідко.
Ілюстрації
x140px |
Медіа
Джерела та література
Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник/ Гол. ред. A. Пономарьов (1994) С.103