Юродство
Юро́дство, -ва, с. Юродство. Хиба не знаєш юродства запорозького? К. ЧР. 107.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЮРОДСТВО, а, сер.
1. Стан несамовитості, божевілля.
2. Безглуздий учинок, безглузда, неприродна поведінка. — Щоб їх лихий злизав із їх юродством! — каже Шрам. — їм усе смішки! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 87); Як кладе його спати [мати], то сама і стеле, і роздягає, і хрестить, і ще й котка співає.. Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлу ся віддасть у школу до дяка аж у друге село (Олекса Стороженко, I, 1957, 56).
3. Навмисно ненормальна, неприродна поведінка, викликана часто релігійними мотивами. Свою мрію [про політ у космос] пронесло людство крізь війни та катастрофи, крізь мракобісся інквізиції, тортури середньовіччя, крізь юродство релігії і тяжке ярмо рабства (Наука і життя, 5, 1961, 1).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 616.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Юродивий. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів. Том. 2.
Рідкісний подвиг, або хто такі юродиві
ЮРОДСТВО ЯК УТІЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ СВЯТОГО БЛАЖЕНСТВА
Цікаві факти
Як явище релігійного Гатунку, юродство чітко вплітається у традиційний сюжет заповзятої непримиримості до гріховності, ведучи боротьбу з гонором зарозумілості. Адепти, які повіряли зректися ординарного використання розуму, Лютий Т. В. Юродство як утілення феномену святого блаженства непримусово приймали вигляд шаленої людини, що не відає ні пристойності, ні щонайменшої сором'язливості. За наявності щирого усвідомлення власного діяння, що набувало видимостей підробленого божевілля, юродство Христа ради ставало доволі різнорідним явищем. Бо ж юродивий - то не просто божевільний. Це якийсь загадковий та прозорливий відун, котрий часом зронить кілька втаємничених слів, від суті яких він і сам може перебувати у завороженому стані.
Раз у раз юродивий промовляє туманно, вчиняючи численні натяки, подібно до того, як Христос промовляв притчами. Крім того, його неухильно тягне до прояву шпаркого афекту: сповнений жахіття, він здатний вступати у двобій з позаземною силою, а може й, насупроти, поквапно критися, почуваючи якусь трусанину, часом втішатися немовбито дитя чи ввалюватися у навіженство пристрасті.
