Щока

Щока, -ки, ж. 1) Щека. За скоки обібю і щоки. Ном. № 12479. 2) Бокъ топора. Сим. 24. Ум. Щічка. Сльози на щічках. МВ. III. 10.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

Щока — бічна частина лиця людини, між оком і вухо м, і нижче до підборіддя і кісток нижньої щелепи, зовнішня бокова стінка ротової порожнини. У тварин плями на щоках — важлива ознака приналежності до певного виду.

Метафорично щока осмислюється як частина ландшафту (назва гори Щекавиця в Києві, легендою, яку пов'язують з князем Щеком). Удар по щоці (ляпас) — особливий образливий жест, легке торкання по щоці або поцілунок в щоку — дружнє вітання.

Щока, и, жін. 1. Частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи. Молодиця сіла і журливо підперла рукою щоку (Панас Мирний, I, 1954, 167); Тамара ще більше змарніла, її худі щоки запали, на засмученому обличчі великі карі очі здавалися ще більшими (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 200); Лейтенант обняв колгоспника за широкі плечі і поцілував у колючу щоку (Петро Панч, Іду, 1946, 33); Заклавши полтиника за щоку, Данько з підстрибом гайнув ярмаркувати (Олесь Гончар, I, 1959, 44);

Образно. Євдоким через пліт поглядає на свій город, де вже рясно, і синьо, і біло цвіте картопля, дрімає рожевий, з підмальованими щоками мак, і оживають у золотому клечанні похилі соняшники(Михайло Стельмах, I, 1962, 570);
Така частина морди, голови у тварин;
перев. мн. Зяброві кришки в риб. — Про юшку можете прочитати в книжці «Старое житье». Там описується, як Потьомкін варив юшку з аршинних стерлядей і судачих щік(Павло Загребельний, День.., 1964, 78).
За обидві щоки уминати (уплітати і т. ін.) — з великим апетитом, жадібно їсти. Круг столу сиділи хлопці, і кожен за обидві щоки вминав гостинці з дому: масло, яйця, горішки... (Андрій Головко, I, 1957, 144); Особливо не соромився.. Денис: чуже сало та хліб він уплітав за обидві щоки, так що на лобі аж піт виступив (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 143); «А любить попоїсти, — відзначив [Іван], мимовільно усміхаючись, — За обидві щоки натоптує» (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 256); Рум'янець (рум'янці) на всю щоку — про яскравий рум'янець як ознаку здоров'я, молодості і краси. Хороший з лиця, повновидий, рум'янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі... (Панас Мирний, I, 1949, 213); Потяглись до місця збору.. безрідні затуркані сестри Лісовські, обидві з такими рум'янцями на всю щоку, що аж дивно було, де вони могли взятись у них (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 17); Щоки [аж] горять (пашать, зайнялися, спалахнули і т. ін.) — про крайнє збудження від сорому, гніву, радості і т. ін., що відбилося на обличчі. Вона почувала, що її щоки аж горять, аж пашать, усе тіло неначе в огні од неприємних згадок та од злості (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 36); Дивився на неї Яресько і любувавсь.. Розшарілась, щоки горять, а очі весь час сміються ясно, іскристо (Олесь Гончар, II, 1959, 33); Біжить назустріч дівча. Щоки пашать, очі горять — і ловить мій погляд з таким запалом, з таким відданням, на які здатні лиш ті, що стрілись на мить, а розстались навіки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 185); Засміялася Орися, і її очі бризнули такою веселістю, щоки так зайнялися збентеженою дівочою кров'ю, що Дорош теж посміхнувся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 380); Валині щоки несподівано спалахнули і залилися рожевою фарбою (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 212); Щоки позатягало.

2. спец. Бокова, перев.. плоска, поверхня якогось предмета, якоїсь деталі, частини пристрою, механізму. Рейсфедер має дві щоки, відстань між якими регулюється гвинтом (Креслення, 1956, 14); Вершник вихопив з піхов шаблю й з усього розмаху щокою шаблі вдарив дозорця по спині (Іван Ле, Наливайко, 1957, 8).

Щока. Орфографічний словник української мови

іменник жіночого роду
Але: дві, три, чотири щоки́

Щока. Українсько-російський словник

1) щека, поэз. ланита
2) спец. щека

Щока. Фразеологічний словник української мови

своя́к з лі́вої щоки́, ірон. Нерідна, чужа людина. (Маруся:) Сват він мені чи брат, чи яка рідня?.. (Іван:) Та так, ніби свояк з лівої щоки… (М. Кропивницький).

Щока. Синонімія

ЩОКА́ (частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи), ЛИЦЕ́ перев. мн., ЛАНІ́ТА перев. мн., книжн. заст., поет. Щоки його позападали, рум'янець зник, ніс загостривсь (І. Нечуй-Левицький); Її коса, її рука і ніжних лиць ясні овали... (В.Сосюра); - Болярині [боярині] тепер тільки й знають, що натирати ланіти червоними рум'янами (І. Нечуй-Левицький).

Фарба. Словозміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	щока́	що́ки
Родовий	щоки́	щік
Давальний	щоці́	щока́м
Знахідний	що́ку́	що́ки
Орудний	щоко́ю	щока́ми
Місцевий	на/у щоці́	на/у щока́х
Кличний	що́ко	що́ки