Щеня

Щеня, -няти, с. 1) Щенокъ. Маленька собачка повік щеня. Ном. № 9608. Завзяте, як панське щеня. Ном. № 3324. 2) Волченокъ. Вх. Лем. 487. 3) Небольшой бѣлый волдырь, который, согласно народному вѣрованію, появляется подъ языкомъ животнаго, укушеннаго бѣшеной собакой; изъ созрѣвшихъ щенят выходятъ червячки, проглотивъ которые скотина бѣсится. Драг. 31. Мил. М. 27. 4) Зінське щеня. Слѣпышъ, Mus typhlus. Зле, як зінське щеня. Ном. № 2886. Ум. Щенятко.

Сучасні словники

Щеня

• Щеня – цуценя, песеня, собача, собаченя, р. цуцик; Л. ШМАРКАЧ; щенятко.
• Маля собаки, а також вовчиці, лисиці і т. ін. На канапі з пов'язкою на голові напівлежить пані Люба, грається з щенятами (Степан Васильченко, III, 1960, 193); На хаті в гнізді клекоче лелека, а на призьбі сидить босоноге дитинча, бавиться з щеням і щось говорить само з собою (Михайло Стельмах, II, 1962, 287); * У порівняннях. Я собі звернулось, Щеня мов під тином, — звичайне, мале, То й перелякалось (Тарас Шевченко, II, 1963, 255); З розгону напливає берег. Човен м'яко, ніби щеня, ткнувся в нього носом (Михайло Стельмах, II, 1962, 57).; перен., лайл. Про дітей (перев. неслухняних). А щоб ти не діждало, щеня суче! Та ще за нього бійку та сварку чини в хаті! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438); — Ти чого підслухуєш, щеня? — і Віра люто шарпає за плечі необачного Славка (Яків Качура, II, 1958, 20); Мартин Прокопович давай лаяти сина — отаке щеня і сміє на батька налітати (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 122).; перен., лайл. Дуже молода, недосвідчена людина; молокосос. Обличчя товстого Оникія наливається кров'ю. Він спиняє на Вустимкові важкий погляд і хрипло каже: — Щеня! Ти на кого сказав так? (Іван Багмут, Опов., 1959, 12); Поручик, грюкнувши дверима, вийшов з вітальні. — Щеня! — злісно кинув услід Грижбовський (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 97).;
• Щеня, -няти, с. 1) Щенокъ. Маленька собачка повік щеня. Ном. № 9608. Завзяте, як панське щеня. Ном. № 3324. 2) Волченокъ. Вх. Лем. 487. 3) Небольшой бѣлый волдырь, который, согласно народному вѣрованію, появляется подъ языкомъ животнаго, укушеннаго бѣшеной собакой; изъ созрѣвшихъ щенят выходятъ червячки, проглотивъ которые скотина бѣсится. Драг. 31. Мил. М. 27. 4) зінське щеня. Слѣпышъ, Mus typhlus. Зле, як зінське щеня. Ном. № 2886. Ум. щенятко.

Ілюстрації

Медіа

http://www.youtube.com/watch?v=fy9JS95_wXE Лабрадор Старий Самбір, Ума-щеня http://www.youtube.com/watch?v=H47r8ZUvNVs

Див. також

• ЩЕНЯ (Переклад з української на російську .
• 1) щенок

  2) перен. бран. щенок, пащенок.

• [1], щеня́
• іменник середнього роду, істота.
• [2], Матеріали з вікіпедії
• повість «Цуцики», Повість Маріо Варгаса Льоса