Шнур
Шнур, -ра, м. 1) Веревка. Чуб. II. 234. Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. Рудч. Ск. II. 164. 2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176. 3) Рядъ. Сидить шнур голубців. 4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406. 5) Пуповина. Вх. Лем. 485. 6) мн. шнури. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: вало́к, шнурки, ключечки, шнурок, ляшток. МУЕ. III. 21. Ум. Шнуро́к.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
тонкий шнур. Улас достав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 300); Велика картина в золотій рамі гойдалася на шнурку (Олесь Гончар, III, 1959, 146); Собаку тепер вів [Степан] на шнурку, бо він все більше рвався вперед (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1931, 65); На Дрогобиччині сіряк застібали червоним шнурком і підперізували червоним поясом (Народна творчість та етнографія, 4, 1963, 93); Одна [амазонка] чорнява, вся в шнурках, що грали злотом, на грудях, сіяли петлями, рядами, на мене мчала (Володимир Сосюра, II, 1958, 422); * У порівняннях. Чудові веселі очі горіли вогнем. Чорні брови, як шовкові шнурки, стали ще ясніші, ще чорніші на білому лобі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 64);
// Зав'язка для взуття. Ходила [Пазя] буцім до Йванихи передати їй гроші на шнурки до черевиків (Лесь Мартович, Тв., 1954, 311); Я роззувся, зв'язав шнурки й перекинув черевики через плече (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 143). ♦ І на шнурку не втримати (не вдержати і т. ін.) кого — ніякою силою не втримати когось. [Луїза:] Як тільки тут що почнеться, то мене ніхто й на шнурку не вдержить (Леся Українка, IV, 1954, 251); Ходити (бути) [як] на шнурку — відчувати залежність від кого-небудь, бути як у неволі.
Іноземні словники
[ uk.WorldwideDictionary.org Всесвітній словник української мови]
МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв’язування або прив’язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РАдіал.,ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий);ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. тонкий, недовгий); ШНУР (сплетений з ниток або прядива); ШКЕРТмор. (тонкий); ВУЖІ́ВКАдіал.,УЖВА́діал. (з лози). Федір Іванович кінчив ув’язувати мотузком пакунок (А. Головко); На палубі видно матроську білизну, вона сушиться, розвішана на мотузці (О. Гончар); Улас дістав дві міцні вірьовки, прив’язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (І. Нечуй-Левицький); Чемодан перев’язано новим, недавно купленим у кооперації мотузом (В. Собко); Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич); -. Скидай штельвагу та тримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (І. Ле); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв’язаний її пліт, підхопила вода (С. Голованівський); Вони відібрали від нього сокиру, зв’язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський); - Впіймали його за повелінням нашого князенка і за шию поворозом вели до самого Києва (П. Загребельний); Він погладив долонею картонну папку, перетягнуту туго шнурівкою (М. Чабанівський); До товстого шнура прив’язаний гострий гачок (О. Донченко); Хвостик скручувався безперестанку в вужівку (Лесь Мартович); І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (М. Стельмах).
