Шкура
Шкура, -ри, ж. 1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. Пошився в собачу шкуру. Ном. № 2910. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. Ном. № 5764. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Мир. ХРВ. 33. Затялись в одну шкуру: давай рощот! і дав. Мир. ХРВ. 259. 2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. Шкурка, шкурочка.
Сучасні словники
ШКУ́РА, и, жін. 1. Зовнішній покрив тіла тварини. Гнідко струснув шкурою, сіпнув і повагом пішов шляхом (Панас Мирний, IV, 1955, 310); Гнат Щербина, казали люди, своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (Михайло Стельмах, I, 1962, 69); * Образно. Босфор аж затрясся, бо зроду не чув Козацького плачу; застогнав широкий І шкурою, сірий бугай, стрепенув (Тарас Шевченко, I, 1963, 197); Жито зітхає восковою хвилею, котить по своїй шкурі швидку шумливу тінь (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 87); // Такий покрив (перев. з шерстю), знятий з убитої тварини. Надумалось воно [ягня] все стадо насмішити: У вовчу шкуру одяглось (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 121); На низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 8); На яблунях висять свіжозідрані бичачі шкури (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 328); В лоно широкого моря полинувши, світла богиня Із глибини принесла нам чотири тюленячі шкури (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 84); — А ти вмієш обробляти шкури на хутро? — спитав поет (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 201); Дужі кожум'яки сиділи під дашками ганків на вулицях і м'яли своїми міцними руками волові шкури (Олександр Довженко, I, 1958, 227); Родина Олесі не зважала на пахощі сирої і квашеної шкури та дубового квасу (Михайло Стельмах, II, 1962, 114). ♦ Вовк в овечій шкурі див. вовк; Ділити шкуру невбитого ведмедя див. ділити. 2. Матеріал, одержаний шляхом хімічної і механічної обробки шкіри деяких тварин (перев. позбавлений шерсті). Як було іде [Юрко] селом у неділю, то випростується сміливо та хвацько, ноги витягує, мов струни, шпорами брязкає, солдатська шапочка на голові, рейтузи обшиті шкурою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 289); Жінки-носійки підіймають на голову чемодани з жовтої шкури (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412); За довгі роки війни він зрідка брався за своє старе ремесло, щоб виготувати собі й сусідам шкури.. на взуття (Михайло Стельмах, II, 1962, 117).
Чортова шкура — те саме, що Чортова шкіра (див. шкіра). Під комірчиною стояв верстат, а біля нього в старому танкістському комбінезоні з «чортової шкури» — хазяїн з виструганою рейкою в руках (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 23).
3. розм. Шкіряний покрив тіла людини; шкіра. Його [Івана] шкура зчорніла та обліпила кості, очі запались ще глибше (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Роман підводився з огню.. Почорніла голова й руки, .. а з їх висіла обгоріла шкура... (Борис Грінченко, II, 1963, 306); Я встиг призвичаїтися до нового хазяїна і його команди, що складалася з людей усіх можливих відтінків шкур і душ (Юрій Яновський, II, 1958, 84). ♦ [Аж] мороз (морозець, холод) пробігає (пробіг) по шкурі див. пробігати; Аж шкура болить див. боліти 1; Аж шкура горить (тріщить, труситься і т. ін.) — те саме, що Аж жижки трясуться (трусяться, трусилися, затрусилися, задрижали) (див. жижки). [Івга:] Як почую, що сталося щось, то так хочеться довідатись, — аж шкура труситься (Борис Грінченко, II, 1963, 535); [Аж] шкура репає (репне) в кого, на кому — чому — хтось дуже товстий. На ньому шапка кудлата була збита на потилицю, пика червона, ось-ось, здавалося, репне на ній шкура (Андрій Головко, II, 1957, 133); Бути (перебувати, жити, пожити і т. ін.) в шкурі чиїй, якій — бути в чиєму-небудь або якому-небудь стані (перев. поганому, незавидному) якийсь час. Я уявив собі самого себе в шкурі співробітника «Лихої години», в роздертих калошах і то під час такого глибокого снігу (Володимир Самійленко, II, 1958, 261); — Хай і вони [поміщики] в нашій шкурі поживуть! — вирвалось у Григорія Волошина (Михайло Стельмах, I, 1962, 369); Вилазити (вилізти) із шкури див. вилазити; Вилузуватися (вилузатися) із шкури див. вилузуватися; Випробовувати (випробувати, відчувати, відчути і т. ін.) на своїй (на власній) шкурі — переконуватися в чому-небудь на власному досвіді. — Я, як режисер майбутньої картини, і він — автор сценарію, — показав Сев рукою в мій бік, — і Богдан, що подав нам тему, на своїй шкурі випробувавши її, — всі ми разом з'ясуємо наші погляди (Юрій Яновський, II, 1958, 79); Гітлерівська Німеччина, що віроломно напала на Радянський Союз, на власній шкурі відчула, яка велика сила і міць Радянської держави (Радянська Україна, 13.IX 1946, 3); Відривати (відірвати і т. ін.) з шкурою — те саме, що Відривати (відірвати і т. ін.) з м'ясом (див. м'ясо); Відчувати (чути і т. ін.) [всією своєю] шкурою — те саме, що Відчувати (чути і т. ін.) [всією своєю] шкірою (див. шкіра); Влазити (влізти) в шкуру див. влазити; В [свою] шкуру не потовпиться— дуже товстий. Я б радніший мовчати, але ми пухнемо з голоду, а він [пан] такий гладкий, що в свою шкуру не потовпиться (Нечуй-Левицький, II, 1956, 167); В шкуру чию кого — уживається як побажання комусь побувати в чиєму-небудь стані. — Що я тепер у зведення напишу? Вас би в мою шкуру (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14); Дерти (драти) шкуру (по три шкури) див. дерти; Дерти останню шкуру див. останній; Зазнавати (зазнати, звідати і т. ін.) на своїй (на власній) шкурі — те саме, що Знати, почому ківш лиха (див. лихо 1). Петро ділився з ним своєю працею... То було слово самого життя; слово чоловіка, котрий не тілько бачив лихо, а й на своїй шкурі звідав його (Панас Мирний, I, 1954, 353); Залазити (залізти) в шкуру див. залазити 1; Заливати (залити, залляти, наливати, налити, налляти) за шкуру сала див. заливати, наливати; [Затинатися, затятися] в одну шкуру — уперто не погоджуватися з чим-небудь; упиратися. Всі [кріпаки] в одну шкуру затялися: — Не хочемо наділів! До слушного часу підождемо!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 239); Минуло різдво. Я й наполягла — женись! Він одбалакуваться давай: «Я й не нагулявся ще, і сяк, і так», — а я в одну шкуру: «Женись, женись, мій синочку!..» (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 22); Здирати (зідрати, здерти, знімати, зняти, здіймати, здійняти, злупити, стягати, стягувати, стягнути, стягти, лупити, облупити і т. ін.) шкуру (три шкури, сім шкур, десяту шкуру і т. ін.): а) нещадно визискувати, експлуатувати кого-небудь, брати надмірну плату, ціну. Все думав: «Та й жартівливий же який наш пан, пошли йому, боже, здоров'я, — жартуючи й шкуру здійме!» (Панас Мирний, IV, 1955, 227); — Вони [багачі] на людей капкани ставлять, як на вовка. Спіймавсь, — здеруть із тебе шкуру, оббілують дочиста, а те, що їм непотрібне, викинуть в гній (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 55); Вони [українські поміщики] здирали по три шкури з українського селянина (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 31); Любив Комар замість однієї дві шкури з людини стягти (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 29); Князь був на торговищі, скаржились-бо йому новгородці у що купці захожі луплять по три шкури за все (Павло Загребельний, Диво, 1968, 401); б) нещадно, сильно бити когось. — До самого поліцмейстера доставлю! Облупе шкуру на тобі! (Панас Мирний, V, 1965, 293); [Івга:] Приходь, Мусієчку, голубчику, любий!.. [Мусій:] Та я б на крилах радий летіти, дак коли ж Мартин сказав, що й шкуру здере, коли що теє... (Борис Грінченко, II, 1963, 561); Закипіло в мене серце — сім шкур би з них зідрав за таку шкоду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 160); Із (з) шкури пнутися — те саме, що Вилазити із шкури (див. вилазити). — В мене таке враження, що він вирішив всю війну відсидітись в таборі, — сказав Лагутін.. — З шкури пнеться, аби тільки місця тут не втратити (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 66); Лізти з шкури див. лізти; Мороз іде (ішов, пішов, подирає і т. ін.) поза шкурою див. мороз; Морозом подрало по шкурі див. подерти; Морозом продерло по шкурі див. продирати; Надівати (надіти, натягати, натягти і т. ін.) овечу шкуру; Змінювати (змінити) вовчу шкуру на овечу — те саме, що Надягати (надягнути, надягти) овечу шкуру (див. надягати). — Сірі вовчики, наділи овечу шкуру та такі тихі стали... (Панас Мирний, III, 1954, 308); Надягати (надягнути, надягти) овечу шкуру див. надягати; Нашим (його, її і т. ін.) салом та по нашій (його, її і т. ін.) шкурі див. сало; Пожити в шкурі див. пожити 1; Поза шкурою (по шкурі) подрало див. подерти; Поспускати шкуру див. поспускати; Потерпати за свою шкуру — боятися за своє життя; Рятувати свою (власну) шкуру — рятувати своє життя. — Та він що, з місяця впав? Інші поміщики, навпаки, тікають тепер із своїх маєтків, шкуру свою рятуючи. А він сам на рожен лізе (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 281); — А де ж ти поділася? — винувато мовив старий, бо, тікаючи з майдану, чув, як гукала йому вслід Наталка. — А то ви не чули? Свою шкуру мерщій рятувати, а мене там хай хоч і бомбою рознесе (Олесь Гончар, II, 1959, 217); Снігом сипле за шкуру див. сипати: Спускати (спустити, списувати, списати) шкуру (три шкури і т. ін.) — дуже бити, карати за що-небудь. — Гляди ж мені, Семене, коли програєш — шкуру спущу! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 137); — Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — у жовтих очах [Терентія] густішає злоба (Михайло Стельмах, I, 1962, 313); Так шкура й закипить див. закипати; Тільки (лиш, сама) шкура та кістки; Одні (самі, тільки) кістки та шкура див. кістка; Тремтіти за свою (власну) шкуру див. тремтіти; Труситися за [свою] шкуру див. труситися; Уболівати (боліти, боятися і т. ін.) за свою (власну) шкуру — те саме, що Тремтіти за свою (власну) шкуру (див. тремтіти). [Степан:] Не маєш права мене обзивати боягузом. [Прокіп:] Брешеш, маю право. Маю, бо не за свою шкуру, а за всіх уболіваю (Олександр Корнійчук, II, 1955, 120); — Хіба ж то чоловік? Він заради вигідної служби з відьмою побратається. А думаєш, за людей вболіває? За себе! За свою шкуру боліє!.. (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 77); Дмитро нарешті затримав погляд на батьковому обличчі, спитав вимогливо: — Чого ви не покликали мене на весілля? ..Боялися за свою шкуру, так? (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 297); — Ти за свою шкуру не переживай, вона у тебе товста (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 12); Шкура та кості — те саме, що Тільки шкура та кістки (див. кістка). От назбиралися прохані гості, Блідні, намучені — шкура та кості. Всіх багатир до комори веде; Сперлась принишкла, напружено жде Хліба сірома — і боса і гола (Павло Грабовський, I, 1959, 240); Шкура терпне див. терпнути. 4. перен., вульг. Людина, що дбає[лише про свої інтереси. [Вантажник:] Тепер народ теж пішов... шкура. Тут один приїздив, ох, і шкура, видать... (Іван Микитенко, I, 1957, 43); Дізнавшись про цю зраду, хлопці вирішили «дати Федькові бобу». Очевидно, так би й зробили, коли б Свербик не пронюхав небезпеки і не зник з горизонту зовсім. — Шкура, — оцінив його вчинок Максим (М. ЇО. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 238); // Груба, жорстока людина; людина, здатна на низькі, ганебні вчинки, на зраду. — Випив раз, випив удруге... Ну, а останній раз.. здибалась мені ота поліцейська шкура, отой курокрад Гунька (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 136); — Він, шкура, навмисне заставив нас у воді талапатися, хотів перевірити, на що ми здатні (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 111); // Уживається як лайливе слово. — Ви ж самі давали йому руку цілувати, — сказала Христя.. — Докажи, шкур-р-о! докажи, сучко! — гукнула пані, ухопивши Христю за коси (Панас Мирний, III, 1954, 253); — Вовча шкуро! Як дам тобі по голові, дак три дні голови шукатимеш (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 455); [Стефан (зразу сердито починає ходити по камері, бубонить):] Собаки! Думали — мовчатиму, ні, не на того напали! Шкури! (Степан Васильченко, III, 1960, 295); А ви що ж, продаєте своїх? Ах ви, шкури! (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 48). ♦ Продажна шкура — зрадник, запроданець. Махно і Петлюра — продажна шкура (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 341). 5. розм. Зовнішня оболонка плода рослини. Варвара розрізала великого з тонкою рябою шкурою кавуна (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 104).
Іноземний словник
Шкура - skin(з англ.) - the outer protective layer of any plant or animal -
зовнішній захисний шар будь-якої рослини або тварини
