Шапище
Шапище, -ща, с. Ув. отъ шапка. Ой мій хрещатий барвіночку, не ростилайся по всім садочку, тудою йтиме мій нелюбий, потопче тебе ножищею, а зорве ручищею, а заткне тебе за шапище. Чуб. III. 166. Головний убір (перев. без полів, м’який, теплий). Чіпка махнув рукою, найшов шапку, надів на голову й вийшов з хати (Мирний, І, 1949, 256); Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити. Але Василик не падав і біг прудко, притримуючи лівою рукою штаненята (Довж., І, 1958, 391); Тимко не грався у війну. Він був хан. Його обвішали намистом із водяних лілій, зробили з лопуха шапку, посадили на копичку сіна і дали в руку шаблю, щоб він міг неслухняним татарам голови рубати (Тют., Вир, 1964, 471); *У порівн. Над морем острів підіймається високо: він лежить на морі, як зелена шапка (Ю. Янов., IV, 1959, 43); // також з ім. бирка, будьонівка, вушанка, зюйдвестка, кабардинка, магерка, папаха, рогатка і т. ін., з прикм. моряцький та ін. Головний убір спеціального призначення, певної форми чи виготовлений з певного матеріалу. На козакові шапка-бирка — Зверху дірка (Укр.. думи.., 1955, 5); У теплому піджаці і в шапці-вушанці, він ішов по глибокому снігу не поспішаючи (Панч, Ерік.., 1950, 100); На чоловіках білі свитки та білі шапки-магерки світилися наскрізь (Н.-Лев., II, 1956, 102); Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки (Л. Укр., III, 1952, 193); В сутінках я побачив молоде змучене обличчя в шапці-будьонівці (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 31); Шапка-зюйдвестка з широкими крисами, які опускались на спину, захищала голову від води (Ткач, Крута хвиля, 1956, 160); Одежа у всіх запорожців була по ранжиру однакова і одного кольору: жупан, ..чоботи-сап’янці, пояс шалевий і шапка-кабардинка кругла, наоколо і зверху навхрест обложена золотим позументом (Стор., І, 1957, 264); Прокопчук носив міліцейську шинелю з синього сукна, шапку-кубанку, штани-галіфе (Тют., Вир, 1964, 352); Сам [Чапаєв].., як стали під’їжджати ближче до панських військ, вискочив наперед, вуси підкрутив, шапку-папаху заломив, вихопив шаблю (Укр.. казки, 1951, 398); Позад олешківців рівно одбиває ногу ще й матроський загін — у чорних бушлатах, формених штанах, черевиках, на потилицях в’ються стрічки з моряцьких шапок (Ю. Янов., II, 1958, 193); // сполуч. із сл. червона, розм., заст. Розсильний. Я написала листа до Марії Костянтинівни, якого відправила через розсильного, або, як тоді називали, "червону шапку". А другого дня він приніс запрошення прийти до Заньковецької (Вітч., 7, 1967, 182).
