Шаленець

Шале́нець, -нця, м. Безумецъ.

Значення

ШАЛЕ́НЕЦЬ, нця, чол., розм. Те саме, що безумець. Не забарилися наскочити й розсатанілі драгуни й кинулись на цих дванадцятеро шаленців; призначені смерті грюкнули враз із рушниць і підставили довгі списи (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 55); — Ну, ось візьміть, тату, і мене на дибу, скарайте палею, бо я теж: прошу за Мартинка! — Шаленець, хлопчисько… — ледве вимовив збентежений батько (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 20)

Шаленяк, -ка, м. = шаленець. “…мовчки придивлялася до того незвичного видовища, деякі парубчаки навіть підбігли ближче, щоб переконатися, що той шаленяк Душко палить таки справжні гроші…”