Чура
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:27, 13 квітня 2023; Zvviniarska.fshn22 (обговорення • внесок)
Чура, -ри, м. = Джура 1. То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» АД. І. 248. Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого». Нп. {{subst:Шаблон:Словник Грінченкаі сучасність|підрозділ=Факультет суспільногуманітарних наук}}
