Ахнути

А́хнути, -ну, -неш, гл. Ахнуть. Як устала царівна, так і ахнула, що немає перстіня. Грин. І. 77. 1. Однокр. до а́хати. Євгеній аж ахнув при такім несподіванім обороті справи (Фр., VII, 1951, 310); Швець Омелько довго вдивлявся у вершників і раптом ахнув і зблід (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17); Несподівано чорнолісся сухо ахнуло одним і другим пострілом (Стельмах, На.. землі, 1949, 284).

2. Вистрілити. Баштовий стрілець ахнув довгою чергою по вікнах будинку, коло якого мотались посильні (Ю. Янов., І, 1958, 277).