Чималий
Чималий, -а, -е. Порядочный, довольно большой, значительный. Городець чималий. Рудч. Ск. І. 25. Розвела пожар чимал. Котл. Ен. І. 37. Ум. Чималенький.
ЧИ́МАЛИ́Й, а́ла́, а́ле́.
1. Досить великий (розміром, обсягом і т. ін.). Під однією горою, коло зеленої левади в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кай-даша (Н.-Лев., II, 1956, 263); Поруч з цими людьми він пройшов уже чималий шлях (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 306); Дрімає дворище Морозенків. До самої хати підходить чималий сад (Стельмах, І, 1962, 71);
2. Те саме, що просто́рий 1. Сторожа при темниці.. Темниця, чимала, тільки дуже низька (Л. Укр., II, 1951, 424); Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (Гончар, Маша.., 1959, 34);
3. Значний за кількістю; численний. Коли поїзд зупинився на станції Жмеринка, до нього відразу ж підійшов чималий гурт залізничників (Стельмах, І, 1962, 609); Чимала в нашому колгоспі тепер парторганізація,— на неї спиратимуся (Ю. Янов., І, 1958, 588); Був час, коли Сташка витрачала чималі кошти на різні мастила проти ластовиння (Вільде, Сестри.., 1958, 378);
4. Який переважає звичайний рівень, ступінь, звичайну міру і т. ін. Путя взагалі чималий страхополох (Л. Укр., V, 1956, 403); З того, що довелося мені досі перечитати, я вбачаю талан чималий і снагу добру (Мирний, V, 1955, 401); Чималі труднощі являють для перекладачів і форми звертання (Рильський, IX, 1962, 78); З півночі повернувся він.. з чималим досвідом підпільника, більшовиком (Стельмах, II, 1962, 194);
5. Який має велику силу вияву, значну інтенсивність. Спека була чимала! (Л. Укр., III, 1952, 525); Танцюють зорі — на мороз чималий Показують (Рильський, III, 1961, 118); // Надто пожвавлений. В господі панства Турковських чималий рух сьогодні (Л. Укр., III, 1952, 496).
Чима́лу́ годи́ну; Чима́ли́й час
1. у знач. присл.— надто довго. Чималу ж я годину пересиділа, поки вийшли пани (Вовчок, І, 1955, 119); Оце думала швидко після першого листа писати до тебе.. То мене "Генії" тії затримали, поки я зібралась переписати їх, то потім переписала, та загубила, та поки другий раз зібралась, то вже й час пройшов чималий (Л. Укр., V, 1951, 11).
2. розм. Який вийшов з дитячого віку, майже дорослий. Отож небога Уже чимала піднялась. Росла собі та виростала І на порі Марія стала… (Шевч., II, 1953, 306); Справжня жага до малювання прокинулась у його тільки тепер, коли вже він був чималим (Вас., II, 1959, 373).
