Чако
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:20, 21 листопада 2017; Askulieshova.if16 (обговорення • внесок)
Чако, -ка, с. Киверъ. Ходить жовняр, ходить, в руках чако носить. Гол. І. 135.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
чако -а, с. , зах. Ківер
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Чако-КІ́ВЕР, а, чол. У європейських арміях XVIII — XIX ст. — військовий головний убір із твердої шкіри. Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки, та щоб ківер на голові не хитнувся, наче він не на голові в тебе, а в землю вкопаний (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 99); * У порівняннях. Клобук стримів на його голові, неначе великий ківер на солдатові за часів Миколи I (Нечуй-Левицький, III, 1956, 371).
