Худина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:07, 30 вересня 2021; Imsvyrydchenko.if20 (обговорення • внесок)
Худина, -ни, ж. Худоба, также: худое, тощее животное. Худину таку купив, що лиш шкіра та кости, а орати чим? Каменец. у.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ХУДИНА́, и, жін., діал.
1. Абстр. ім. до худий - який має виснажене, тонке, сухорляве тіло. Жахливий він [Корж] своєю худиною, довжелезний, кістлявий, зарослий клоччям волосся (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 378).
2. Виснажена тварина. Худину таку купив, що лиш шкіра та кості, а орати чим? (Словник Грінченка).
3. збірн. Худоба - чотириногі свійські сільськогосподарські тварини.
Відмінювання
Худина - іменник, жіночий рід, істота й неістота.
| Відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Називний | худина | худини |
| Родовий | худини | худин |
| Давальний | худині | худинам |
| Знахідний | худину | худини, худин |
| Орудний | худиною | худинами |
| Місцевий | на/у худині | на/у худинах |
| Кличний | худино | худини |
Ілюстрації
