Хліб

Хліб, -ба, м. 1) Хлѣбъ: въ полѣ на корню или печеный хлѣбъ. Чуб. VII. 444. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35. Хто дав зуби, дасть і хліб до губи. Ном. № 76. Хліба напечено, борщик зварений. Рудч. Ск. II. 33. 2) Вообще заработокъ, средства къ существованію. Чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба. Рудч. Ск. І. 5. От і поженилисе да й думают, у який хліб кинутись: у столярі пуийти, хліб треба купувать. Пуийдемо у хлібороби, каже. Чуб. II. 15. Въ значеніи: недвижимыя владѣнія, жалуемыя на содержаніе кому либо, употребл. во мн. ч.: хліби. Вважаючи на жизнь благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали. К. МБ. ІІ. 123. 3) Хліб-сіль. Хлѣбосольство, радушіе, Я по вашій хлібасоли прийшла до вас дітей доглядати, бо здавна знаю вас, а до кого инчого, то б зродувіку не прийшла. 4) — старий. Раст. Sclerotiu clavus. Вх. Пч. II. 36. Ум. Хлі́бець, хлібчик, хлібчичок.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації