Химорода

Химорода, -ди, ж. 1) Причуда, капризъ. 2) Колдовство. Г. Барв. 326. Да й сміється вражий запорожець. А він химородою химородив. Сказано каверзники. ЗОЮР. I. 79. З) Химороди гнати. Причудничать; колдовать. Тепер, каже, піст, дак, чого ж химороди гнати? Г. Барв. 110. Дивацтво, вигадка. [Павло:] Ет! Одним ви миром мазані: обтешетесь зверху тією культурою, приберетеся в ідеальні химороди та й красуєтесь; а дмухни тільки на вас, подряпай трішки,— то такі ж жироїди в грунті! (Стар., Вибр., 1959, 180).

перев. мн. Те саме, що чаклу́нство. Хазяїн лежить у перинах і розказує їм: — Ви,— каже,— на одинця ніколи не нападайте. Один ніколи так спроста не поїде, а непремінно [неодмінно] з якими-небудь химородами (Барв., Опов.., 1902, 326).