Фаля
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:02, 4 грудня 2016; Yyyaroshchuk.uk15 (обговорення • внесок)
Фаля, -лі, ж. Вѣтеръ съ дождемъ. Вх. Лем. 477.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ФА́ЛЯ, і, жін., діал. Хвиля (див. хвиля 1 1). А на чайці одинокий Без весла рибак сидить І спокійно, мов байдужно, На тривогу хвиль глядить. Його серця не тривожить Образ смерті серед фаль (Іван Франко, XI, 1952, 469).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 555.
ABBYY Lingvo
фаля -і, ж., зах. Вітер із дощем.