Удар

Удар, -ру, м. Ударъ. Завтра вже недолі злої звалить тебе вдар. Млак. 60.

Значення

1. Різкий сильний поштовх, що утворюється внаслідок короткочасного зіткнення рухомого тіла з яким-небудь іншим тілом. Лигар ударом макогона Дух випустив із Емфіона (Іван Котляревський, I, 1952, 236); Юра мав вже скалічену руку, але щасливим вдаром раптом зламав надвоє Іванову бартку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Непроворний на вигляд, він у бою гасав на коні, як чорт, і не раз тішив самого Богуна своїми дужими і хвацькими шабельними ударами (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 218); Гуркіт прибою долинав до «Константина», і, вторуючи йому, гуло в трюмі при кожному новому ударі хвилі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 394); Під його ударами двері аж вгинались, і гуркіт котився луною на чотири квартали довкола (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 253); Навіть дуже сильний удар воротар може відбити, коли він його чекає (Наука і життя, 5, 1968, 45); * У порівняннях. Його [М. Драгоманова] статті і листи — то були для великої більшості галичан мов удари батога (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 32);

// Поштовхоподібне коливання (серця, пульсу). Ти йшла, мов пісня, до дібров Під вдари серця, рокіт грому. А може, це не ти — любов Ішла у образі твойому (Михайло Стельмах, V, 1963, 284); Шістсот ударів на хвилину, або десять на секунду, — з такою незвичайною частотою скорочується серце голуба, коли він летить (Хлібороб України, 3, 1966, 47);

// перен. Швидка, разюча дія чого-небудь (перев. про стихійні явища). Під удари вітру злісні, що летить над морем нив, відчинив вікно я пісні, серце пісні відчинив (Володимир Сосюра, II, 1958, 127); В когось із переселенців знайшлася свічка-громовиця, що оберігала селянську оселю від удару блискавиці, може, вона врятує й життя селянки від наглої смерті (Михайло Стельмах, I, 1962, 168); Чума, віспа, холера... Від їхніх ударів гинули цивілізації, розвалювалися імперії, зникали з лиця землі цілі народи (Наука і життя, 12, 1966, 20).

▲ Вільний удар; Кутовий удар.

♦ Удар у спину — підступний вчинок, зрадницькі дії кого-небудь. Врангелівський удар у спину революції, загроза Донецькому басейнові заставили всіх по-новому оцінити кримську небезпеку (Олесь Гончар, II, 1959, 302).

2. Звук, що утворюється внаслідок зіткнення рухомого тіла з яким-небудь іншим тілом. Чути глухі удари великого бубна, мов далекий гуркіт грому (Іван Франко, II, 1950, 73); А молота удари Із кузні аж до туч Гули, і грали, грали З громами обіруч (Павло Усенко, На.. берегах, 1951, 22); Чути два удари дзвона, потім свисток і гуркіт поїзда (Іван Кочерга, II, 1956, 241);

// Звук, що утворюється пострілом, розривом міни, снаряда, вибухом бомби і т. ін. Од гарматних ударів гриміло хмарне небо (Володимир Сосюра, II, 1958, 472); Дим... вогонь... удари бомбові... З острова Сарпінського гармати б'ють на центр (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 200); Чахкаючі удари мінометів, лункі постріли сорокап'яток губилися в важкому позіханні фортечних гармат-велетнів (Олесь Гончар, III, 1959, 415);

// Звук, що утворюється годинниковим механізмом на позначення часу. Полічила [Мирослава] удари: п'ять годин (Андрій Головко, II, 1957, 593); Коли згодом завмер дванадцятий удар, мірошник вийшов із своєї схованки й попрямував до млина (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 109).

Удар грому — звук, утворюваний електричними розрядами в атмосфері. Гримнули грому розкотисті вдари (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 91).

3. Стрімкий напад, атака. — Другий взвод буде в заставі, за квартал від казарми. Щоб в разі якої несподіванки прийняти на себе удар (Андрій Головко, II, 1957, 507); Перед рішучим ударом Білогрудові доведеться з частиною свого взводу піти в глибоку розвідку в тил ворога (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 99); Побачивши, що лобовим ударом застави не взяти, вже десь опівдні Шпуль наказав припинити безглузді атаки (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 47);

// перен. Рішучі дії, спрямовані проти кого-, чого-небудь. Ми чудово зуміли використати українське повстанство для повалення гетьманату, для розгрому німців, для нанесення смертельного удару по хижаках світового імперіалізму (Олесь Гончар, II, 1959, 115); Фашизм спрямовує свій удар насамперед проти комуністичних партій, як найбільш послідовних, стійких і непідкупних захисників інтересів робітничого класу і всіх трудящих (Програма КПРС, 1961, 46); Головним об'єктом сатиричного удару [поет] В. Самійленко обрав самодержавство (Радянське літературознавство, 4, 1971, 62);

// перен. Велика шкода, втрата, заподіяні кому-, чому-небудь. Комісар ходив мов отроєний [отруєний]. Адже се відкриття [обгорілі люди в сіні] — страшенний удар для репутації столиці краю (Іван Франко, IV, 1950, 48); Загарбання турками узбережжя Чорного моря в кінці XV ст. завдало торгівлі між Заходом і Сходом [через Україну] сильного удару (Історія УРСР, I, 1953, 126).

4. перен. Раптова неприємність, несподіване горе, важке потрясіння. Суд лікарів був страшним ударом для родини (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 38); У відділі наросвіти його ніхто не докоряв. Лише сказали, що є думка від педагогічної роботи його звільнити. Боженок здригнув. Такого жорстокого удару він не ждав (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 148).

Удар долі (життя і т. ін.) — важке горе, нещастя, яке доводиться переживати кому-небудь.

5. розм. Важкий хворобливий стан, викликаний крововиливом у мозок або закупоренням мозкової судини. У начальника одного разу вже був удар, тому курити йому лікарі заборонили категорично (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 103); // Тяжке ураження центральної нервової системи, супроводжуване важким станом усього організму. Вся дрижала [Маруся]. Зараз же уявляла собі, як хапають маленьку дитиночку за ніжку, б'ють голівку об камінь.. О-о-о!.. була близькою нервового удару (Гнат Хоткевич, II, 1966, 203). ▲ Сонячний удар див. сонячний; Тепловий удар див. тепловий.

♦ Бути в ударі — перебувати у стані піднесення, натхнення, мати піднесений настрій. Діденко був особливо сьогодні в ударі (Андрій Головко, II, 1957, 486); З ударом, рідко — з піднесенням, натхненно. На біду, хлопчишка [хлопчисько] якийсь струже собі щось за плотом і в усе горло витинає опришківської співанки.. І то так різко, дзвінко, з ударом! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 190).

Джерела

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 385.