Убезпечати

Убезпеча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. убезпечити, -чу, -чиш, гл. Увѣрять, увѣрить, обнадеживать, обнадежить, обезопашивать, обезопасить. А я тебе, мій Нечаю, не убезпечаю: держи коня, держи в сідлі для свого звичаю. Признайсь мені, дівчинонько, чи будеш, ти певна? Ой не буду, козаченьку, тебе вбезпечати. Грин. III. 198. Катерина й питає: «де ж дінем запорозьких козаків»? А він її убезпечив: «знайдуть, каже, де дітись». О. 1862. V. 102.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках УБЕЗПЕЧАТИ (ВБЕЗПЕЧАТИ), аю, аєш, недок., УБЕЗПЕЧИТИ (ВБЕЗПЕЧИТИ), чу, чиш, док., перех., заст. Запевнювати кого-небудь у чомусь, заспокоювати, вселяючи надію. — А я тебе, мій Нечаю, Не убезпечаю: Держи собі коня в сідлі Для свого звичаю! (Українські народні думи.., 1955, 111); Катерина й питає: «Де ж дінем запорозьких козаків?» А він її убезпечив: «Знайдуть, каже, де дітись» (Словник Грінченка); Обридло йому тут, узяв та й пішов, як завше. І забув, що попадю словами вбезпечив (Гнат Хоткевич, II, 1966, 269).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 351.