Тужний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:55, 12 листопада 2021; Amzavalniuk.uk19 (обговорення • внесок)
Тужний, -а, -е. Грустный, горестный.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТУ́ЖНИЙ, а, е. Те саме, що тужливий. Тужні ридання дружини почув Одіссей богосвітлий (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 341); — Що за жалібна, тужна пісня? — подумала Ядзя (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 99); Сиділа, дивилася на свого сина тужними очима (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 143); Він лежав із заплющеними очима, тихо, немов прислухаючись до тужного завивання вітру в димарі (Микола Зарудний, Світло, 1961, 78). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 313.
Ілюстрації
|
|
|
