Торох

То́рох, -ху, м. Стукъ, грохотъ. Що ж то за торох да по дорозі? Чуб. III. 213.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ТОРОХ, виг.- іменник, чоловічий рід, неістота, II відміна. 1. Звуконаслідування, що означає різкий, сильний шум, тріск від падіння, удару тощо. 2. розм. Уживається як присудок за знач. торохнути й торохнутися. Гуде, свистить, несеться піка, Як зверху за курчам шульпіка, Торох Рутульця в лівий бік! (Іван Котляревський, I, 1952, 294); Коли це вчора, тільки що щедрівників та Меланку одбули, чую — щось торох у вікно (Любов Яновська, I, 1959, 463). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 207.

Украинско-английский словарь (торох!)виг. slap!, bang!;- торохнути

ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний торох торохи родовий тороху торохів давальний торохові торохам знахідний торох торохи орудний торохом торохами місцевий на/у тороху міні

на/у торохах

кличний тороху торохи