Тернь

Тернь, -ня, м. = Терен. В мене очка чорненькії як тернь на галузі. Гол. II. 312.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ТЕ́РЕН, рну, чол.

1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Кущі терну й черемхи на схилах берега були вже вкриті білим цвітом, як памороззю (Петро Панч, Ерік.., 1950, 45); Шипшина й терен при дорозі, а в далині — полки дубів (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 63).

♦ Заріс (позаростав) шлях терном (тернами); Заросли (позаростали) шляхи тернами — неможливо піти, поїхати куди-небудь. Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув (Тарас Шевченко, II, 1963, 213); Хочу я ридати — та не маю сліз, Хочу в даль полинуть — терном шлях заріс (Максим Рильський, I, 1960, 116);

Шлях, устелений терном — про чий-небудь життєвий шлях, сповнений труднощів, страждань, горя й т. ін. Та ж, що коханням братернім Шлях мій, устелений терном, Легко б могла озарити, — Більше немає її... (Павло Грабовський, I, 1959, 353).

2. збірн. Плоди цієї рослини. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); — Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен. Я знаю, як ви любите квашену ягоду (Михайло Стельмах, II, 1962, 106);

• У порівняннях. Вид [жінки] болісний, жовтий, тільки одні очі, чорні як терен, блищали якимсь божевільним світом (Панас Мирний, I, 1949, 247); Усіма грудьми п'є [Давид], захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осіннє степове повітря (Андрій Головко, II, 1957, 10).

3. Окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини. Заскалить собі дитина ногу Кілька раз на день, як ходить, Вийме терен та й гадки не має (Іван Франко, XIII, 1954, 455); З розбігу Сахно шубовснула в самісіньку гущу колючого чагаря. Десятки тернів вп'ялися в її тіло (Юрій Смолич, I, 1958, 90).

ТЕРЕ́Н, у, чол.

1. Місцевість, територія. Кожде місце довкола тих млинівок, найбільш улюблений терен наших забав, оглядали і обнишпорювали ми зовсім докладно (Іван Франко, III, 1950, 250); Цього ж дня в Криничках набирали добровольців до лав новостворюваного червоного полку, що мав завданням боротись з куркульськими бандами, нести внутрішню охорону на терені повіту (Олесь Гончар, II, 1959, 227); Карпати — одна з найдавніших слов'янських етнографічних територій. Тут живуть українці, словаки, поляки, чехи. Цей стародавній слов'янський терен здавна цікавив дослідників багатьох галузей наук (Народна творчість та етнографія, 3, 1961, 155).

2. перен., заст. Ґрунт, основа розвитку чого-небудь. Тут насувається питання: який був кінець сього письменства? Чи підготовило воно терен для нової народної літератури, чи перетворилося органічно в нові, вищі форми? (Іван Франко, XVI, 1955, 328).

Словник української мови

Те́рен[ь] (зменшено-пестливі — терене́ць, терно́к, терено́к, терно́чок) = терни́на = те́рн[я] = тернь — колючий кущ або дерево родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком, а також колючки й плоди цієї рослини;

у народній поезії — те́рен-де́рево; за давніми повір’ями, терновий вогонь мав очищувальну та оберегову силу; в давнину чарівниць та упирів палили на такому вогні; взагалі терновий вогонь вважається ідеальним, пор. у весільній пісні: «Ой там на горі горять огні та все терновії; коло тих огнів стоять столи та все тесовії; коло тих столів сидять ковальчики, а все молодії, кують коненьки під старостоньки, а все воронії»;

у фольклорі й художній літературі — об’єкт традиційного порівняння, як у І. Нечуя-Левицького: «Блищали чорні, як терен, очі»; відома проклінна формула: «Бодай сі мав, як голий у терні!»;

у народі існує прикмета: «Як терен цвітом забіліє, тоді селянин ячмінь сіє»;

використовується в народній медицині;

крізь терневі кущі дуже важко проходити, тому рослина символізує непрохідність у просторі й часі: «Позаростали стежки-доріжки, де проходили милої ніжки; позаростали терном, травою, де ми ходили разом з тобою»; «Ой, давно я у батенька була… А вже ж моя стежечка терном заросла»;

символізує занедбання, навіть неприязнь: «Поховала сина на цвинтарі, а невістку під цвинтарем. Посадила сину яворину, а невісточці тернину»;

символізує бездомне життя: «Вернись, сину, додомоньку, ізмий собі головоньку! — Мене змиють дрібні дощі, а рознесуть густі терни, а висушить ясне сонце»;

про бідування кажуть: «Мається, як у терні» або «Мається, як голий у терні»;

пов’язана зі стражданнями так звана «тернова (тобто важка) до Бога дорога»; не випадково вінець Христовий зроблено із терну;

щось дуже неприємне називають терниною в нозі: «Волів би тернину в нозі, як його в домі» (про ще щось більш неприємне);

символ дівочої неприступності, чесності, непідкупності: «Знати Ганнусечку, знати, з котрої вона хати: двір її обтесаний, терниною обсаджений»;

про чесного доброго господаря: «Ой, славен, славен, пане господарю! — Ой чим же ти ся прославив? — Золотим терном обгородився»; тернова ягідка символізує ідеальні очі: «Брови — як шнурочок, оці — як терночок», «Чорні очі, як терен, коли ми ся поберем?», «Ой, коли в мене такі оченька, такі чорненькі, як той тернок!».

Вікіпедія

Те́рен колю́чий, або просто те́рен (Prunus spinosa L., Prunus moldavica Kotov; місцеві назви — слива колюча, тернина, тернослив тощо) — вид рослин із родини розових (Rosaceae).

Цитати з літератури

"— Тепер же, кумо, — повертаючись до Марини й заглядаючи у її чорні, як терен, очі та свіже, рум’яне обличчя, каже Олексій Іванович, — треба сина доглядати" (Мирний Панас "Лихо давнє й сьогочасне")

"Словом, перше завдання «на міжнародний терен» і «дайош Європу» тотожне завдання деяких інтелектуально пересічних «хатян»" (Хвильовий Микола "Думки проти течії")

"Над ним тепло дихала Первінка, біля нього лежав Собака, і «Цвіте терен» розливався над вигоном і літаком на ньому, над садом і над криницею." (Вінграновський Микола Степанович "Первінка")

"Його фірма розбудовує весь цей терен і мала б намір заокруглити свою територію по цей бік річки" (Самчук Улас Олексійович "На твердій землі")

"І вгору брались ми крізь глід і терен..." (Зеров Микола Костянтинович "В Донбасі")

"Синім жаканом стріляв терен, юшився на піщанику, розкльований птицею, з глинища несло холодом і запізнілою осінню" (Тютюнник Григорій Михайлович "Вир")

"Чорні, як терен, блискучі очі миготіли, аж бігали, неначе живе срібло" (Нечуй-Левицький Іван Семенович "Князь Єремія Вишневецький")

"Очi чорнi, як терен, брови густi, як вуса, з вуха звисас срiбний пiвмiсяць" (Ячейкин Юрий "Народження Адама")

"Вступ на терен Дерманщини був, здавалось, заблокований." (Самчук Улас Олексійович "Чого не гоїть огонь")

"З-під густих брів блищали чорні, як терен, очі" (Нечуй-Левицький Іван Семенович "Причепа")

Ілюстрації