Буква

Буква, -ви, ж. 1) = Буквиця. 2) Буква.Літера.Писар переписав свій утвір церковними буквами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 190); Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Леся Українка, III, 1952, 545); По боках, де квіти рожі, в два ряди слова ясні (всі ж там букви прописні): «Раз ми в дружбі, то ворожі нам погрози не страшні!» (Павло Тичина, II, 1957, 326). ♦ Від букви до букви — від початку до кінця. — А хто ж працює в колгоспі? — цікавився Артьомов, перечитуючи від букви до букви кожен папірець (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 121). 1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. Літера, іноді буква (від лат. litera) — графічний знак, який сам, або в поєднанні з іншими знаками використовується для позначення на письмі звуків, фонем, їхніх основних варіантів та їхніх типових послідовностей. Кількість літер в алфавіті зазвичай не перевищує 50. Найчастіше літера відповідає звуку в усній мові, але це необов'язково. У літери може існувати декілька рівнозначних варіантів написання, що не міняють її вимови і смислу. З літер складають склади, з складів складають слова.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації