Сугак

Сугак, -ка, м. 1) Сайга. К. ЧР. 427. КС. 1882. X. 23. Ганялись наші батьки по Низових степах за білорогими сугаками. К. ЧР. 213. 2) Желѣзный съ мѣднымъ черенкомъ инструментъ вродѣ шила для прокалыванія дыръ въ постолах, развязыванія узловъ и пр. Шух. I. 291. Бываетъ и роговой. Шух. I. 126, 127.

СУГА́К, а, ч. Ссавець групи антилоп. — Ганялись наші батьки по низових степах за білорогими сугаками (П. Куліш, Вибр., 1969, 123); Часто з-під самих кінських копит пурхали важкі дрохви або табунець куріпок, а то з’явиться і зникне в траві схожий на вівцю прудконогий сугак (Панч, Гомон. Україна, 1954, 53); * У порівн. Мав [Петро] батькову постать і силу, ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і проворний, як сугак на степу (П. Куліш, Вибр., 1969, 106).

(Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 820.)[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв]]